Джозеф Джонстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джозеф Егглстон Джонстон
Joseph Eggleston Johnston
Джозеф Джонстон
Народження 3 лютого 1807(1807-02-03)
Фармвілл, Вірджинія, США
Смерть 21 березня 1891(1891-03-21) (84 роки)
Вашингтон, США
пневмонія
Поховання Цвинтар «Грін-Маунт»d[1]
Країна  США
Приналежність Армія США
Армія КША
Освіта Військова академія США
Роки служби 1829-1861 (США)
1861—1865 (КША)
Партія Демократична партія США
Звання бригадний генерал (США)
генерал (КША)
Війни / битви
Автограф
CMNS: Джозеф Джонстон у Вікісховищі

Джозеф Егглстон Джонстон (англ. Joseph Eggleston Johnston; 3 лютого 1807 — 21 березня 1891) — бригадний генерал армії США і генерал армії Конфедеративних Штатів Америки під час Громадянської війни. Джонстон командував північновірджинською армією на початку кампанії на півострові, але був поранений в битві при Севен-Пайнс і замінений на генерала Роберта Лі. Після одужання його відправили на допомогу обложеному Віксбергу, а в грудні 1863 він став командиром теннессійської армії і брав участь в битві за Атланту.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Джозеф народився в Лонгвуд-Хауз, маєтку поблизу Фармвілля в Вірджинському окрузі Принс-Едвард. Його батьками були суддя Петер Джонстон (1763—1831) і Мері Валентайн Вуд (1769—1825), племінниця губернатора Вірджинії, Патріка Генрі. Його назвали на честь майора Джозефа Егглстона, відомого Вірджинії політика і конгресмена, під командуванням якого його батько воював під час Війни за незалежність[2].

У липні 1825 року Джонстон вступив до військової академії Вест-Пойнт, де навчався на одному курсі з Робертом Лі і Теофілусом Холмсом. Він закінчив академію 13-м по успішності у випуску 1829 і був призначений в 4-й артилерійський полк у званні другого лейтенанта. Він служив у форті Коламбус і в форті Монро, а в 1832 році брав участь в «Війні Чорного Яструба», хоча фактично не брав участі в боях. У 1832—1833 роках він служив у гарнізоні Чарльстонської гавані під час Північнокаролінської «Нулліфікаціонної кризи», потім служив в гарнізонах форту Монро і форту Макон. У 1834—1836 роках перебував на топографічній службі[3].

31 липня 1836 року одержав звання першого лейтенанта.

З 22 лютого по 21 травня 1836 року Джонстон брав участь в семінольських війнах на посаді ад'ютанта генерала Скотта. 31 травня 1837 року Джонстон звільнився з армії і став цивільним інженером, проте 7 липня 1838 року повернувся на службу в званні першого лейтенанта корпусу інженерів-топографів. У той же день він отримав тимчасове звання капітана за хоробрість, проявлену в боях з індіанцями в 1836 році[3].

10 липня 1845 року Джонстон одружився в Балтіморі на Лідії Малліган Сімс МакЛейн (1822—1887), дочці Льюїса МакЛейна, президента залізничної кампанії «Baltimore and Ohio Railroad». Їхня родина не мала дітей[4].

У званні топографічного інженера Джонстон керував роботами на Чорній Ріці (1838—1839), і на кордоні з Техасом (1841). Працював на озері Ері (1841), в топографічному бюро у Вашингтоні (1841—1842), взяв участь у війні з індіанцями у Флориді з жовтня 1842 по квітень 1843, досліджував кордон між США і канадськими провінціями Британії в 1843 і 1844.

Мексиканська війна[ред. | ред. код]

21 вересня 1846 року одержав звання капітана топографічної служби. Коли почалася війна з Мексикою, Джонстон брав участь в облозі Веракруса, вів розвідку в ході битви при Серро-Гордо, де був серйозно поранений. За хоробрість, виявлену під час рекогносцировок при Серро-Гордо Джонстон 12 квітня 1847 отримав тимчасове звання майора. Згодом він отримав постійне звання підполковника (датоване 9 квітня) і тимчасове звання полковника (датоване 12 квітня).

Джонстон брав участь в битві при Контрерас, в битві при Чурубуско, при Моліно-дель-Рей, в штурмі Чапультепека і в штурмі Мехіко, під час якого був поранений.

28 серпня 1848 року Джонстон відправлений у відставку в званні підполковника вольтижерів, але потім актом Конгресу відновлений в армії у званні капітана топографічної служби.

У 1855 році отримав звання полковника, а 28 червня 1860 року став квартирмейстером армії США в чині бригадного генерала.

Громадянська війна[ред. | ред. код]

Коли в 1861 році його рідний штат Вірджинія вийшов зі складу США, Джонстон став найбільш високопоставленим офіцером, який подав у відставку і перейшов на бік Півдня.

На Півдні Джонстон почав кар'єру як генерал-майор добровольчої армії Вірджинії. Після приєднання вірджинських добровольців до армії Конфедерації Джонстон швидко просунувся по службових сходах. Протягом війни він послідовно очолював: армію Шенандоа, Потомакську Армію Конфедерації, округ Північна Вірджинія, Західний округ, армію Теннессі і округ Теннессі-Джорджія, округ Південна Кароліна-Джорджія-Флорида. Закінчив війну командувачем округом Північна Кароліна.

Полководницька зірка Джонстона зійшла в битві при Булл-Рані і не заходила до самого кінця війни. Джонстон яскраво проявив себе в битві в Семи Соснах, в якій отримав поранення і замінений Робертом Лі. Після одужання армія Теннессі під командуванням Джонстона безуспішно намагалася прийти на допомогу Джону Пембертону, що перебував в облозі Віксбурга Уліссом Грантом . Потім була спроба утримати форт Джексон на Міссісіппі. Там Джонстону перший раз протистояв Вільям Шерман.

Постійні невдачі армії Теннессі призвели до відставки командувача. Справи у його наступника Джона Худа виявилися ще гіршими. Шерман почав свій руйнівний (для Джорджії і обох Каролін) марш до моря, і Конгрес Конфедерації звернувся до Джонстона з проханням очолити відразу три військові округи.

На жаль для Півдня, людські ресурси були вже виснажені. Джонстон капітулював перед Шерманом 26 квітня 1865 року на станції Дерхем.

Повоєнне життя[ред. | ред. код]

Після війни Джонстон оселився в Савані, штат Джорджія. Був президентом залізничної компанії в Арканзасі, а також займався страховим бізнесом. У 1877 повернувся в Ричмонд. У 1879—1881 роках був конгресменом від Демократичної партії. У 1887 році президент Гровер Клівленд призначив його на посаду Уповноваженого по залізницях, де він і прослужив до своєї смерті. Джонстон, як і Лі, ніколи не забував великодушності людини, якій вони здалися. Коли Шерман помер, Джонстон був одним з тих, хто ніс його труну на похоронах в Нью-Йорку 19 лютого 1891 року. Стояла холодна і дощова погода, але Джонстон в знак поваги йшов з непокритою головою. Коли його попросили надіти капелюх, побоюючись за його здоров'я, він відповів: «Якби я був на його місці, а він стояв би на моєму, він би не надів свого капелюха». В результаті він захворів на пневмонію і помер через кілька тижнів в Вашингтоні. Похований на меморіальному кладовищі в Балтиморі .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Find a Grave — 1996.
  2. Joseph E. Johnston (1807—1891). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. 
  3. а б Cullum's register. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 4 квітня 2021. 
  4. Symonds, pp. 6, 48-49, 52; McMurry, p. 193.

Література[ред. | ред. код]

  • Джонстон, американские генералы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Ballard, Michael B. Vicksburg, The Campaign that Opened the Mississippi. Chapel Hill: University of North Carolina Press, 2004. ISBN 0-8078-2893-9 .
  • Bradley, Mark L. Last Stand in the Carolinas: The Battle of Bentonville. Campbell, CA: Savas Publishing Co., 1995. ISBN 1-882810-02-3 .
  • Castel, Albert. Decision in the West: The Atlanta Campaign of 1864. Lawrence: University Press of Kansas, 1992. ISBN 0-7006-0748-X .
  • Chesnut, Mary, Diary of Mary Chesnut. Fairfax, VA: D. Appleton and Company, 1905. OCLC 287696932.
  • Eicher, John H., and David J. Eicher. Civil War High Commands. Stanford, CA: Stanford University Press, 2001.. ISBN 0-8047-3641-3 .
  • McMurry, Richard M. "Joseph Eggleston Johnston. "In The Confederate General, vol. 3, edited by William C. Davis and Julie Hoffman. Harrisburg, PA: National Historical Society, 1991. ISBN 0-918678-65-X .
  • Sears, Stephen W. To the Gates of Richmond: The Peninsula Campaign. New York: Ticknor and Fields, 1992. ISBN 0-89919-790-6 .
  • Symonds, Craig L. Joseph E. Johnston: A Civil War Biography. New York: WW Norton, 1992. ISBN 978-0-393-31130-3 .
  • Vandiver, Frank Everson. "Joseph Eggleston Johnston. "In Leaders of the American Civil War: A Biographical and Historiographical Dictionary, edited by Charles F. Ritter and Jon L. Wakelyn . Westport, CT: Greenwood Press, 1998.. ISBN 0-313-29560-3 .
  • Warner, Ezra J. Generals in Gray: Lives of the Confederate Commanders. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1959. ISBN 0-8071-0823-5 .
  • Woodworth, Steven E. Jefferson Davis and His Generals: The Failure of Confederate Command in the West. Lawrence: University Press of Kansas, 1990.. ISBN 0-7006-0461-8 .

Посилання[ред. | ред. код]