Юзеф Мяновський
| Юзеф Мяновський | |
|---|---|
| пол. Józef Mianowski | |
 | |
| Народився |
6 січня 1804[1] Смілянський район, Київська область або Умань, Київська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
6 січня 1879[1] (75 років) Сенігаллія, Провінція Анкона, Марке, Королівство Італія |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща.svg){kind=small} Російська імперія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[2] |
| Діяльність | лікар, викладач університету |
| Alma mater | Вільнюський університет і Імператорський віленський університетd |
| Науковий ступінь | доктор медицини і доктор наук[d] |
| Вчене звання | Імператорська медико-хірургічна академіяd |
| Знання мов | російська і польська |
| Заклад | Вільнюський університет |
| Членство | Краківське наукове товариствоd[1] |
| Посада | Ректор Варшавського університетуd |
Юзеф Мяновський (пол. Józef Mianowski 1804-1878) — польський клініцист, ректор Варшавської Головної школи, професор.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1804 року в місті Сміла. Походив зі шляхетського роду. Був сином Ігнатія, мав братів Миколая (нар. 1793) і Шимона (нар. бл. 1793). У 1817—1822 роках навчався в повітовій школі отців василіян в Умані.[3]
Був з 1824 р. ад'юнктом клініки і займав кафедру фізіології в Віленському університеті. З нагоди тимчасового закриття Університету Мяновський був переведений в Петербург, потім відправлений на казенний рахунок за кордон і після повернення звідти призначений ординарним професором фізіології у Віленській академії, а в 1842 переведений на ту ж кафедру в Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію. Тут він читав також лекції з жіночих і дитячих хвороб, завідував акушерською та дитячою клініками, і з 1844 був директором Александрінського-Маріїнського притулку. З 1863 р. займав пост ректора Варшавської Головної школи до її перетворено в Університет.
Під час січневого повстання 1863 в Польщі Мяновський вжив заходи щодо захисту студентів Варшавської Головної школи від репресій царських властей, навмисно занижуючи ступінь їх участі у повстанні. Багато учасників, які брали участь в боях, фігурували в сфабрикованих ним списках студентів, що відвідували Школу в цей період.
В 1881 р. випускники Головної школи, на згадку про ректора, створили «Касу допомоги науці ім. Доктора медичних наук Юзефа Мяновського», яка стала найбільшою польською організацією підтримки наукових досліджень і наукових видавництв XIX століття. Каса функціонувала до 1952 р. 20 травня 1991 рік а каса ім. Юзефа Мяновського була знову відтворена, як «Фонд сприяння розвитку науки».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/mianowski-jozef/
- ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/mianowski-jozef
- ↑ Polski Petersburg. www.polskipetersburg.pl. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stanisław Szenic, Cmentarz Powązkowski 1891—1918. Zmarli i ich rodziny, Państwowy Instytut Wydawniczy 1983, ISBN 83-06-00921-5
- The first years of activity at the counting-house of Dr. Jozef Mianowski and its merits for medicine, abstract
- (пол.) MIANOWSKI Józef (1804-79) [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.], entry at Encyklopedia Interia
- Kasa Mianowskiego 1881—2011. Warszawa 2011. — 468 s.
Примітки[ред. | ред. код]
|
