Джон Фріц
| Джон Фріц | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 серпня 1822[2] Честер, Пенсільванія, США[2] |
| Помер |
13 лютого 1913[1] (90 років) Бетлегем, Пенсільванія, США[1] |
| Поховання | Nisky Hill Cemeteryd[3] |
| Країна |
.svg){kind=small} США |
| Діяльність | винахідник, металург |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
Джон Фріц (англ. John F. Fritz; 21 серпня 1822 — 13 лютого 1913) — американський інженер, організатор виробництва, винахідник, піонер технологій виробництва чавуну та сталі[4][5], якого називають «Батьком американської металургії»[5]. З нагоди 80-ліття Джона Фріца було запроваджено у 1902 інженерну нагороду Медаль Джона Фріца, першим лауреатом якої став він сам[5].
Життєпис[ред. | ред. код]
Джон Фріц народився 21 серпня 1822 року у Лондондеррі (штат Пенсільванія, США) і був найстаршим із семи дітей у сім'ї Джорда Фріца (англ. George Fritz; 1792–?) та Мері Мегарґ (англ. Mary Meharg; 1799–?)[6][7] і у віці 16 років вже працював підмайстром у коваля[5][8]. По лінії батьків він мав як німецькі, так і шотландсько-ірландські корені[9].
Він був самоуком, спочатку опанував кваліфікацію механіка, працюючи у компанії «Norristown Iron Company», а у 1854 перейшов працювати до «Cambria Iron Company», де спроектував тривалковий прокатний стан, що стало значимим його досягненням[5][7]. У 1860 він став генеральним управляючим та головним інженером компанії «Bethlehem Iron Works» у Бетлегемі (Пенсильванія)[4][5][7]. У компанії він був відповідальним за встановлення бесемерівських конверторів й інших розробок, у тому числі і вальцювальної лінії (1873), залишаючись на своєму посту до 1892 року, аж до 70-літнього віку[7].
Джон Фріц був президентом Американського товариства інженерів-механіків, президентом Американського інституту гірничих інженерів, почесним пожиттєвим віце-президентом Інституту чавуну і сталі (Лондон), членом Американського товариства інженерів-будівельників, Почесним членом Американського інституту чавуну і сталі, лауреатом Золотої медалі Бессемера, Золотої медалі Елліотта Крессона та медалі названої на його честь від Американської асоціації інженерних товариств[10]. Він був нагороджений почесними ступенями від Колумбійського університету, Пенсильванського університету, Університету Тремпл[en] та Технологічного інституту Стівенса[en][10].
Він помер у своєму помешканні у Бетлегемі у 13 лютого 1913 року[11].
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- John Fritz, The Autobiography of John Fritz [Архівовано 29 липня 2020 у Wayback Machine.] (New York: John Wiley & Sons, 1912). Доступ онлайн: Beyond Steel: An Archive of Lehigh Valley Industry and Culture [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.].
- Про Джона Фріца
- Lance Metz, John Fritz: His Role in the Development of the American Iron and Steel Industry and His Legacy to the Bethlehem Community (Easton, PA: Center for Canal History and Technology, 1987) (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в The Boston Globe, Boston Globe, The Boston Daily Globe — Boston: John W. Henry, 1872. — ISSN 0743-1791
- ↑ а б https://archive.org/details/encyclopediaofpe03jord/page/713/mode/1up
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б explorepahistory.com [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] John F. Fritz [engineer]
- ↑ а б в г д е Sandra E. Duffy (2012) Fritz Lab: Not Just for Chicks [Архівовано 2014-10-18 у Wayback Machine.] from Pennsylvania State University
- ↑ Fritz, John (1912) The Autobiography of John Fritz (Wiley) New York
- ↑ а б в г Students of Prof. Tatu (2013) Steel and the Lehigh Valley [Архівовано 2018-06-30 у Wayback Machine.] from Lafayette College
- ↑ Journal of the Franklin Institute Volume 171, Issue 1, January 1911, Pages 97–98 Elliott Cresson Medal Awards: John Fritz, Esq.
- ↑ [1] [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] «Не було підстав думати, що у хлопчику, народженому Джорджем Фріцем та Мері Мегарґ, 21 серпня 1822 року, було щось надзвичайне. Маленький Йоганнес Фріцій, названий на честь свого німецького діда, незабаром виявив, що на фермі його сім'ї у сільському графстві Честер можна багато чого зробити. Під суворим, але турботливим наглядом їхньої матері, що мала шотландсько-ірландські корені, Джон Фріц та його шість братів і сестер досягнули зрілого віку».
- ↑ а б Appended documents to The Autobiography of John Fritz
- ↑ John Fritz, 90, Died Today. The Boston Globe. Bethlehem, Pennsylvania. 13 лютого 1913. с. 2. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Finding Aid to The Autobiography of John Fritz, Holographic Manuscript [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Special Collections, Linderman Library, Lehigh University[en] (англ.)
|
