Джохацу
Джохацу (яп. 蒸発, jōhatsu, букв. «випаровування») — це люди в Японії які навмисно і безслідно зникають зі свого усталеного життя[1]. Це явище можна спостерігати по всьому світу, зокрема у США, Китаї, Південній Кореї, Великій Британії та Німеччині[1][2]. Проте в Японії воно, ймовірно, більш поширене, зважаючи на певні культурні чинники[2][3].
Вважається, що сувора робоча культура Японії у поєднанні з браком підтримки з боку сім'ї та спільноти сприяє поширенню явища джохацу в Японії[2]. Крім того, звільнення з компанії в японській культурі вважається ганебним[2]. Таким чином, потенційними наслідками є самогубство, робота до смерті (кароші) і джохацу[2]. Це також може убезпечити родину від великих витрат, які можуть бути пов'язані з самогубством (наприклад, борги, витрати на прибирання та збори за порушення обслуговування у випадку стрибків з платформ)[2].
Вважається, що подібний суспільний тиск сприяє поширенню хікікоморі та відносно високому рівню самогубств[3].
Термін джохацу виник в 1960-х роках[1]. Тоді його використовували в контексті людей, які вирішили уникнути нещасливий шлюб замість того, щоб пройти формальну процедуру розлучення[1]. Втрачене десятиліття 1990-х років призвело до сплеску джохацу та самогубств, оскільки багато саларіменів втратили роботу або накопичили борги[4].
В Японії тема джохацу є табу у повсякденних розмовах, як і тема самогубства[2]. За підрахунками, щорічно зникає близько 100 000 японців[2]. Однак кількість джохацу може бути заниженою в офіційних цифрах[2]. У 2015 році Національне поліційне агентство Японії зареєструвало 82 000 зниклих безвісти осіб, з яких 80 000 було знайдено до кінця року[2]. Для порівняння, того ж року Британія отримала 300 000 дзвінків із заявою про зникнення людини, хоча в ній проживає приблизно половина населення Японії[2]. Крім того, в Японії не існує бази даних про зниклих безвісти[3].
За оцінками Японської асоціації підтримки пошуку зниклих безвісти, некомерційної організації, яка підтримує родини джохацу, сотні тисяч людей зникають безвісти щороку[2].
Люди вдаються до джохацу через низку причин, включаючи депресію, залежність, сексуальну розбещенність і бажання усамітнитися[2]. Іноді до нього вдаються, щоб уникнути домашнього насильства, боргів у азартних іграх, релігійних культів, сталкерів, роботодавців і складних сімейних ситуацій[2][3]. Сором від втрати роботи, розлучення і навіть провал на іспиті також можуть мотивувати людей до зникнення[4][5].
У деяких випадках стати джохацу – це просто спосіб почати все заново[2]. При зникненні люди можуть залишити свої колишні місця проживання, роботу, сім’ї, імена та навіть зовнішність[2].
Підприємства, які допомагають джохацу, називаються йоніґе-я, що означає «нічні магазини»[2]. Ці заклади відносно доступні та мають власні веб-сайти[2]. Один конкретний йоніґе-я може стягувати від ¥50 000 ($450) до ¥300 000 ($2600) за свої послуги, в залежності від низки факторів[2]. Ці фактори включають: кількість речей, відстань, чи це нічний переїзд, чи є діти, чи клієнт переховується від колекторів[2]. Іноді люди зникають самі по собі без допомоги йоніґе-я[2]. Існують опубліковані посібники, які можуть допомогти людям стати джохацу[2].
Іноді для пошуку людей, які стали джохацу, звертаються до детективних агентств[2]. Іноді таких людей можна знайти в салонах патінко та дешевих готельних номерах, а іноді їх знаходять мертвими внаслідок самогубства[2]. Повідомляється, що Сан'я, нетрі у Токіо, де раніше мешкали тисячі поденних робітників, як повідомляється, є місцем, де переховуються джохацу[2]. Камагасакі в Осаці – ще один район, де можна жити без посвідчення особи, і тому він також є популярним[4].
Ці громади є оплотом якудзи, оскільки вони мають роботу, за яку платять готівкою[3][4]. Часто, особливо в умовах суворих японських законів про конфіденційність, джохацу не вдається знайти[2][4]. Більшість судових справ джохацу є цивільними справами, і доступ до особистих даних нелегко отримати[4]. Поліція не втручається, якщо не стався злочин або нещасний випадок[1].
Документальний фільм «Джохацу» 2024 року німецького режисера Андреаса Гартманна та Арати Морі бере інтерв’ю у людей, причетних до цього явища, а також пов’язаних із ним сервісів йоніґе-я[6].
- Хікікоморі
- «Людина зникає» (1967)
- Безвісти пропалий
- ↑ а б в г д Lufkin, Bryan (3 September 2020). The companies that help people vanish. BBC Worklife. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «BBC 2020» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Hincks, Joseph (2 May 2017). Japan's Missing People: On the Trail of the Johatsu. Time. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Tokyo 2017» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б в г д Scull, J. C. (16 June 2020). The Johatsu: The Evaporated People of Japan. Owlcation. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Scull 2019» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б в г д е Simone, Alina (25 April 2017). Japan's 'evaporated people' have become an obsession for this French couple. The World from PRX. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Simone 2017» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Mauger, Léna; Remael, Stéphane; Phalen, Brian (2016). The vanished: the "evaporated people" of Japan in stories and photographs. Skyhorse. ISBN 978-1-5107-0826-6. OCLC 936533868.[сторінка?]
- ↑ Johatsu – Die sich in Luft auflösen. Bayerischer Rundfunk. 7 березня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
- König, Carla. Jouhatsu. The Evaporating People of Japan. The Perspective Magazine. Issuu.
- Zoll, Andrew. Jouhatsu Part 2. Tracking Down Those Who Do Not Want to Be Found. The Perspective Magazine. Issuu.
- 中森, 弘樹 (27 March 2018). [論説] 行方不明の概念をどのように位置づけるべきか --近年の行方不明研究の動向とその論点の整理を中心に-- [Positioning the Concept of Missing : Focusing on the Recent Studies on Missing and Their Points of View]. 社会システム研究 (яп.). 21: 191—206. doi:10.14989/230660.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка) - Wellnitz, Philippe (13 April 2021). Les disparus du Japon dans la littérature francophone contemporaine À propos des Evaporés de Thomas B. Reverdy et des Eclipses japonaises d'Eric Faye [The disappeared of Japan in contemporary French-speaking literature About the Evaporés by Thomas B. Reverdy and the Japanese Eclipses by Eric Faye]. Alternative Francophone (фр.). 2 (9): 40—55. doi:10.29173/af29428.