Giuseppe Garibaldi (C 551)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Джузеппе Гарібальді»
Giuseppe Garibaldi (551) underway in the Atlantic Ocean.jpg
Giuseppe Garibaldi (551)
Служба
Тип/клас авіаносець
Держава прапора Naval Ensign of Italy.svg Італія
Належність Італійські ВМС
Верф Fincantieri
Закладено 26 березня 1981
Спущено на воду 4 червня 1983
Введено в експлуатацію 30 вересня 1985
Статус на службі
Параметри
Тоннаж 10.100 тон (стандартне)
13.850 тон (повне)
Довжина 180 м
Ширина 30 м
Осадка 6,7 м
Технічні дані
Силова установка 4 газотурбінні двигуни General Electric/Avio LM2500 загальної потужности 60,4 МВт
Швидкість 30 вузлів (56 км/год)
Автономність плавання 7.000 миль (13.000 км) на 20 вузлах
Екіпаж 550 моряків
230 льотчиків і авіатехніків
45 штабних офіцерів і офіцерів зв'язку
Озброєння
Ракетне озброєння ПУ 2×8 протиповітряних ракет Aspide RIM-7
2×1 протикорабельних ракет Otomat Mk 2 Block IV (Teseo Mk 2) (демонтовані 2003 року)
Зенітне озброєння 3х2 40 мм Breda Dardo
Авіація 16-18 літальних апаратів (літаків McDonnell Douglas AV-8B Harrier II, вертольотів AgustaWestland AW101 або SH-3D)

Джузеппе Гарібальді (італ. Giuseppe Garibaldi (C 551)) — легкий авіаносець і колишній флагман італійських військово-морських сил (до вступу на службу авіаносця «Кавур»). Бортовий номер: 551. Це перший італійський авіаносець, названий на честь революціонера і діяча національно-визвольного руху XIX століття Джузеппе Гарібальді.

Корабель здатен нести до 18 літальних апаратів (бойових літаків McDonnell Douglas AV-8B Harrier II, вертольотів AgustaWestland AW101 або SH-3D, обладнаний сучасною електронікою керування боєм і озброєний зенітними ракетами «Аспід».

Будівництво[ред.ред. код]

На початку 1970-х морське відомство Італії почало розробку програми будівництва корабля, що мав замінити два однотипні крейсери-вертольотоносці «Андреа Доріа» і «Кайо Дуіліо». На відміну від вертольотоносців, майбутній корабель мав бути здатним не тільки вести протичовнову боротьбу, але і грати роль флагмана оперативного з’єднання. В результаті наприкінці 1977 року було розроблено, а на початку 1978 затверджено проект легкого авіаносця з льотною палубою на всю довжину корпуса.

Корабель було закладено 26 березня 1981. За два роки, 4 червня 1983, його було спущено на воду, а 30 вересня 1985 авіаносець почав службу в ВМС Італії. Через законодавство, що існувало на той час, італійському флоту заборонялося мати власні літаки, тому спочатку на авіаносці базувалися тільки вертольоти ASH-3D (ліцензійний варіант Sikorsky S-61). 1989 року в законодавство було внесено зміни, і на кораблі з’явилися штурмовики вертикального зльоту та посадки Макдоннел Дуглас AV-8B «Харійєр» II.

Озброєння[ред.ред. код]

Кількість і тип літальних апаратів, що базуються на кораблі, може змінюватися залежно від конкретного бойового завдання. Загалом авіаносець розрахований на 16 штурмовиків AV-8B «Харійєр» II або 18 вертольотів SH-3D/HH-3F і EH-101/AW-101, або комбінацію одних й інших.

Протиповітряне озброєння включає обладнання для розвідки (радари Selex Sistemi Integrati SPS-774, Selex MM/SPS-768, Raytheon AN/SPS-52C дальністю дії 150–400 км) і ведення радіоелектронної боротьби (Elettronica Nettuno SLQ-732), а також комплекси протиповітряної оборони (зокрема, зенітні ракети Aspide RIM-7).

Для пошуку підводних човнів у носовій підводній частині встановлено сонар Raytheon DE 1160 LF.

Ангар площею 1620 м² (108 x 15 x 6 м) з двома вогнестійкими перегородками розділено на три приміщення загальної місткості 12 літальних апаратів. На палубу ведуть два ліфти (18 x 10 м), кожний вантажопідйомністю до 18 т.

Служба[ред.ред. код]

«Джузеппе Гарібальді» брав участь у військових операціях проти Югославії (травень-червень 1999), Афганістану (грудень 2001 — березень 2002) і Лівії (березень 2011).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]