Дзвіниця Видубицького монастиря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Видубицька дзвіниця
Колокольня Выдубицкого.jpg
Видубицька дзвіниця
50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д. / 50.41667; 30.56806Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д. / 50.41667; 30.56806
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Поч. будівництва 1696
Кін. будівництва 1701
Стиль українське бароко
Належність УПЦ КП
Адреса 01014, м.Київ,
Видубицька вул., 40
Дзвіниця Видубицького монастиря. Карта розташування: Україна
Дзвіниця Видубицького монастиря
Дзвіниця Видубицького монастиря (Україна)

Видубицька дзвіниця — невіддільна частина барокового ансамблю Видубицького монастиря, зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727—1733 роках.

Історія[ред. | ред. код]

Відпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому — церковні дзвони.

Архівні документи 1766 року свідчать про те, що «церква і дзвіниця до близького нахиляються падінню». У 1778 році задля уникнення повної руйнації із дзвіниці зняли дзвони і перевісили їх на дерев'яну дзвіницю, терміново споруджену на монастирському дворі.

У 1829—1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910—1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. На першому поверсі розміщувався магазин, а на другому — монастирська ризниця і бібліотека.

Тепер на другому ярусі дзвіниці розміщена церква св. пророка Даниїла

За монастирською брамою, у приміщенні добудови до дзвіниці знаходиться ресторан-музей «Монастирська трапезна», який не належить монастирю.

Архітектура[ред. | ред. код]

Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]