Дзвіниця Видубицького монастиря
| Видубицька дзвіниця | |
|---|---|
 Видубицька дзвіниця | |
| 50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д.Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Початок будівництва | 1696 |
| Кінець будівництва | 1701 |
| Стиль | українське бароко |
| Належність | ПЦУ |
| Адреса |
01014, м.Київ, Видубицька вул., 40 |
  Дзвіниця Видубицького монастиря (Україна) | |
 | |
Видубицька дзвіниця — невіддільна частина барокового ансамблю Видубицького монастиря, зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727—1733 роках.
Історія[ред. | ред. код]
Відпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому — церковні дзвони.
Архівні документи 1766 року свідчать про те, що «церква і дзвіниця до близького нахиляються падінню». У 1778 році задля уникнення повної руйнації із дзвіниці зняли дзвони і перевісили їх на дерев'яну дзвіницю, терміново споруджену на монастирському дворі.
У 1829—1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910—1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. На першому поверсі розміщувався магазин, а на другому — монастирська ризниця і бібліотека.
Тепер на другому ярусі дзвіниці розміщена церква св. пророка Даниїла
За монастирською брамою, у приміщенні добудови до дзвіниці знаходиться ресторан-музей «Монастирська трапезна», який не належить монастирю.
Архітектура[ред. | ред. код]
Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Кілессо Т. С. Видубицький монастир. — К.: Техніка, 1999. — 127 с.: іл. ISBN 966-575-171-9
- Наталія Чаленко. Видубицький монастир [Архівовано 11 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Купола: історичний альманах / Купола, вип. 4 (2007)
- Веб-енциклопедія Києва.