Дзерович Юліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліан Дзерович
Dzerovych.jpg
Загальна інформація
Народження 3 січня 1871(1871-01-03)
Смільне, Австро-Угорщина
Смерть 8 квітня 1943(1943-04-08) (72 роки)
Відень, Австрія
Освіта Львівський університет
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 1894

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Дзерович Юліян Корнило (3 січня 1871, Смільне, нині Бродівський район — 8 квітня 1943, Відень) — священик Української греко-католицької церкви, галицький педагог, церковний і освітньо-культурний діяч, меценат, професор бродівської цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца Рудольфа та львівської Богословської академії, останній довоєнний голова Головного Товариства «Просвіта» у Львові.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юліан Дзерович народився в родині священика Ігнатія Дзеровича та його дружини Олександри з роду Шараневичів.

Початкову освіту здобув у народній школі в Товмачі та «німецькій» гімназії у Львові, де склав іспит зрілості у 1889 р..[1]

У 1889—1893 рр. навчаючись Греко-католицькій духовній семінарії, а пізніше на теологічному факультеті Львівського університету здобув богословську освіту. У 1893–1895 рр. вивчав німецьку філологію у Віденському університеті. 1895 р. висвячений на священика та призначений душпастирем у Миколаєві на Львівщині. Пізніше викладав катехитику у жіночій школі у Бродах (1897–1907), гімназіях у Бережанах (1904–1907) та Стрию (1908–1918), учительській чоловічій семінарії (1913–1918), 3-й державній українській жіночій учительській семінарії (1919–1931), на теологічному факультеті Львівського університету (1917) та Львівській богословській академії (1930–1932) у Львові.

Був професором Львівської греко-католицької духовної семінарії, Львівської богословської академії (від 1930), директором Української жіночої учительської семінарії, членом головної управи, заступником голови товариства «Рідна школа», головою товариства «Просвіта» (від 1939), Товариства святого апостола Павла (від 1924 р. — святого апостола Андрея), член наглядової ради товариства «Захист імені митрополита Шептицького Андрея для сиріт у Львові» (1918–1939). Радник та референт Львівської митрополичої консисторії, субмотор справедливості, аудитор Митрополичого церковного суду. Працював редактором журналів «Руський Амвон», «Наша праця», «Боже слово», «Парохіяльні вісті».

У 1918—1919 рр. входив до складу Української національної ради ЗУНР. Один із організаторів Першого українського педагогічного конгресу у Львові (1935). Виконуючи його рішення написав і опублікував посібник «Педагогіка».

Гробівець родини Дзеровичів на Личаківському цвинтарі у Львові

Помер 8 квітня 1943 р. у Відні, похований у Львові на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці, поле 80.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Катехитичні проповіді. — Перемишль, 1906.
  • Як у світі жити, або правила доброго виховання. — Тернопіль, 1906.
  • Як то Русь ходила слідами Данила. — Львів, 1907.
  • Цариця моя Марія. — Жовква, 1908.
  • Ціла правда про радикалів. — Львів, 1910.
  • За всіх молишся, Благая. — Жовква, 1910.
  • Спомин з терневої дороги. — Львів, 1918.
  • Катехитика. — Львів, 1930.
  • Педагогіка. — Львів, 1937.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Світильник Істини. Джерела до історії Богословської Академії у Львові. — Т. 1. — Торонто-Чікаґо, 1973. — С. 225.

Джерела[ред. | ред. код]