Диграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Диграф (дав.-гр. δίς (δῐ-) — «двічі, двократно» + γράφω — «пишу») — буквосполучення з двох літер, що відповідає одній фонемі.

Українська мова має два диграфи — «дж» і «дз». Раніше африкат [d͡z] міг позначатися однією літерою s («зело»), а африкат [d͡ʒ] «Руська трійця» намагалася подати за допомогою «џ».

Сполучення «дь», «ть», «зь», «сь», «ль», «нь» також можуть розглядатись як диграфи, «дзь», «ць» («тсь») — як триграфи.

Диграфи існують також у інших мовах, наприклад, англійське «th», «rh» (в «rhetoric»), «gh», «ph» і інші. Англійський диграф «ng» представляє пом'якшене [ŋ], а диграф «sc» вимовляється просто як «с» (science, scion).

Через вплив слов'янської культури, в англійській мові з'явився диграф «zh», що представляє кириличну літеру «ж».

Кирилиця[ред. | ред. код]

Латинка[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]