Дитячий садок

Дитячий садок
Група дітей у старшій групі дитячого садка, Аланія, Туреччина
Тип	тип навчального закладуd
Наступник	початкова школа
Дитячий садок у Вікісховищі

Дитячий садок із відсутнім муром після російського обстрілу Харкова 9 вересня 2022 року під час вторгнення путінських військ в Україну (ще фото дитячих садків України)

Малеча в дитсадку в селі Новокраснівці Нікольського району Донецької області (2008 рік)

Дитя́чий садо́к (дошкільний навчальний заклад), діал. захоро́нка — освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Історія

Перші прототипи захоронок з'явилися вже наприкінці 19 ст. у Європі. По різних парафіях, як католицьких так і протестантських засновувалися виховні заклади, насамперед для бідних дітей, батьки яких тяжко працювали і зовсім не мали часу займатися вихованням своїх дітей. Галицькі захоронки, проваджені Сестрами Служебницями базувалися на виховному методі німецького педагога Фрідріха Фребеля. За його стараннями у 1837 р. був відкритий заклад ігор та занять для бідних дітей дошкільного віку. Саме він вперше ввів назву для цього закладу — «дитячий садок» (нім. Kindergarten). Фребель вважав, що дитина повинна всесторонньо розвиватися через: дидактичні ігри, працю, навчання, красу та релігію. У цих виховних закладах виховательками мали бути тільки жінки з належною освітою. Цей тип дитячих садків запропонованих Фребелем згодом почали називати «фреблівками» чи більш поширеною назвою в Галичині — «захоронки», як також педагогічні курси, які готували майбутніх виховательок називалися — «фреблівки».

Ця педагогічна теорія дошкільного виховання швидко поширилась на території Австро-Угорської імперії та навіть Правобережній Україні.

Перші дошкільні заклади на українських землях

Перший дитячий дошкільний заклад у Галичині постав 1839 року у селі Сороки – нині село в Мурованській сільській громаді Львівської області. Його засновником стала місцева землевласниця графиня Сузанна Ожаровська, яка надала закладу відповідне приміщення і забезпечила належний педагогічний супровід.

У 1840 році завдяки зусиллям старшого військового комісара Галичини Себастьяна-Віллібальда Шісслера був відкритий перший дошкільний закладу у Львові. Він розмістився у так званому «Будинку на кручених стовпах». З метою організації матеріального забезпечення закладу і налагодження навчального-виховного процесу було створене громадське товариство з підтримки дитячих охоронних закладів у Львові. У 1443 році воно заснувало ще один дошкільний заклад по вул. Анни, 220.

Початок розвитку мережі дошкільних закладів на Наддніпрянській Україні пов’язують із відкриттям у 1839 році у Полтаві дитячого притулку, який приймав дітей віком від 3 до 9 років в той час, коли батьки були зайняті роботою. Очевидно, через особливість роботи дитячого притулку, що нагадував дошкільну установу, точніше освітній комплекс «школа - дитячий садок», полтавський заклад згадується як дитячий садок.

Типи дошкільних закладів

Перші дошкільні заклади, що постали на українських землях в складі Австрійської монархії в 30-40-х роках XIX століття, називалися «охоронними закладами для малят» (нім. Kleinkinderbewahlanstalten)

У 1871-1918 роках дошкільні заклади поділялися на 3 типи: дитячі садки, дитячі охоронні заклади і ясла.

Дитячі садки Фрідріха Фребеля називалися також «фребелівськими городцями», «дитячими городцями», «фребелівськими шкілками». Вони призначався в основному для дітей заможних родин, працював щодня, за винятком неділі і святкових днів, протягом 2–3-х годин першої половини дня і 2-х годин післяобідніх.

Дитячі охоронні заклади (охоронки, захоронки) працювали упродовж цілого дня, коли батьки дітей перебували на роботі. Метою діяльності цих закладів було забезпечення відповідної зайнятості дітей, привчання їх до охайності, порядку і добрих звичаїв, а також виховання любові до праці.

Згідно з офіційною статистикою, у 1890 році в Галичині діяло 8 дитячих садків і 50 дитячих охоронок.

Перші українські охоронки (захоронки)

15 травня 1893 року з ініціативи священика Кирила Селецького і організованого них чернечого згромадження Сестер Служебниць постала перша українська захоронка в селі Жужелю (нині Жужеляни) . Згодом організацією рідномовних дошкільних закладів в Галичині займалися громадське жіноче товариство «Українська захоронка», релігійне товариство «Руська охоронка для дітей» та інші .

Однією із причин заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у 1892 році було ведення захоронок. Це читаємо із перших Правил інституції: «…їхнім завданням буде…засновувати захоронки для малих сільських дітей».

В тогочасній Галичині освіта підпорядковувалася світському керівному органу — Шкільній Краєвій Раді, яка вимагала провадження захоронок на засадах Фребеля. Ця ж Рада зобов'язувала всіх монахинь, які займаються педагогічною діяльністю проходити необхідні педагогічні курси, або ж здобувати ґрунтовну державну педагогічну освіту. Для здобуття вищої педагогічної освіти Сестри Служебниці навчалися у Державній Захоронярській Семінарії ім. Станіслава Яховича у Львові, також навчалися в Приватній Захоронярській Семінарії ім. священомученика Йосафата, яку провадили Сестри Василіянки. Сестри Служебниці проходили педагогічні курси по веденню захоронок у Товаристві «Українська захоронка» у Львові, а також навчались у Державній Захоронярській семінарії у Львові, деякі брали участь у Вищому Педагогічному курсі, який відбувався у Варшаві. Захоронки Сестер Служебниць, за словами Митрополита Андрея Шептицького, були"початком і основою морального відродження цілого села та піднесення релігійного життя цілої парохії". Однозначно, що діти в захоронках виховувалися в дусі католицької педагогіки, сестри плекали в дітях релігійний світогляд. Захоронки стали місцем не лише релігійного, але й культурного виховання майбутнього церкви та народу. Захоронки Сестер Служебниць відіграли важливу роль у збереженні національної та обрядової самобутності українців, зокрема, в умовах утисків на мову, історію, культуру. Виховуючи дітей, сестри позитивно впливали і на дорослих.

До програми у захоронках входили такі виховні елементи, як: ритмічна гімнастика, спів, дихальні вправи, малювання, ручна праця, вправи володіння мовою. Сестри-виховательки ознайомлювали дітей з літерами абетки та цифрами. Великою радістю для дітей були прогулянки-екскурсії до лісу, в поле, на річку. Діти мали не лише можливість дихати свіжим повітрям, але також поширювати свій світогляд, пізнавати назви дерев, квітів, птахів, звірів…та пори року. Після екскурсій слідували усні математичні вправи.

У великих містах Галичини в 30-ті роки працювало до 20 постійно діючих закладів — «захоронок».

До початку осені 1942 р. на території Генерального губернаторства під егідою структур УЦК діяло 1164 сезонних дитсадків, у яких перебувало 49406 дітей, а також 105 постійних (5689 дітей), які організував відділ суспільної опіки та шкільний відділ УЦК. 

Завдання

Дошкíльний навчáльний зáклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі — на рівні первинних навичок читання, письма та лічби. Відвідування дитячого садка — це елемент соціалізації дитини. Тут дітки спілкуються з однолітками, вчаться комунікувати, співпрацювати один з одним, навчаються, танцюють, співають, ліплять, малюють.

Заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Нормативна база

В організації навчально-виховного процесу колектив ДНЗ керується:

• Законом України «Про дошкільну освіту» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.],
• вимогами «Базового компонента дошкільної освіти»,
• програмою навчання та виховання дошкільників [Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine.] «Дитина».
• Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2016 № 234 [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Відповідно до «Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах» [Архівовано 4 листопада 2012 у Wayback Machine.] дошкільники забезпечені чотирьох разовим харчуванням, згідно з нормами, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 17.04.2006 N 298/227 [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.].

Нові ДБН дозволяють створювати садки та школи вбудованого типу (на перших поверхах житлових будинків). Проектування вбудованих дитсадків в Україні дозволено будівельними нормами з жовтня 2018 р.

Перелік документів для зарахування дитини

• медична картка форма № 026/o [Архівовано 22 вересня 2010 у Wayback Machine.];
• копія Свідоцтва про народження дитини;
• заява батьків або осіб, які їх замінюють [Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.];
• При наявності пільг — документи, що їх підтверджують [Архівовано 30 жовтня 2010 у Wayback Machine.].

Галерея

• 
  Дитячий садок в селі Валя-Кинепій у Румунії
• 
  Дитячий садок в Японії
• 
  День батька в дитсадку в 2009 в Японії
• 
  Арабський дитсадок
• 
  Дитсадок в Індії
• 
  Дитсадок в Садарі, Індії

Див. також

• Законодавча термінологія
• Передшкілля
• Ясла (заклад)
• Країна дитинства

Посилання

• Дошкільні навчальні заклади — дитячі садочки Києва та України [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Закон України «Про дошкільну освіту» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Базовий компонент дошкільної освіти
• Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах [Архівовано 4 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Норми харчування у навчальних та оздоровчих закладах [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Сімейний кодекс України
• Лисенко Олександр Благодійні акції як формат соціальної солідарності в Західній Україні, 1939—1945 [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] (висвітлена історія захоронок у воєнний час на Галичині)

Джерела

• Квасецька Я. Професійна підготовка вихователів дошкілля на західноукраїнських землях: історичний аспект. — Чернівці: Зелена Буковина. — 352.
• Квасецька Я. А., Кузнєцова К. С. Графиня Сузанна Ожаровська у контексті історії дошкілля в Галичині XIX століття // Академічні студії. Серія «Педагогіка». — Вип. 3, ч. 2, 2021. — С. 70-78.