Соціалізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільності. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції з метою встановлення її соціальності.

Включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Соціалізація знаходиться на межі різних наук і вивчається філософією, психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою та теологією.

Крім того, соціалізацією є також процес пристосування (адаптації) дорослої людини, яка з певних обставин (перебування в певній «антисоціальній» групі, довготермінове перебування у в'язниці тощо) довгий час була поза суспільством, або перемістилася з одного суспільства в інше (зміна громадянства тощо.)

Процес соціалізації проходить відповідно до статі та етапів життя, які поділяються на:

  1. Дитинство (Головне завдання - формування довіри до навколишньго світу завдяки батьківській турботі й любові.)
  2. Раннє дитинство ( Формуванння почуття самоцінності й автономії.)
  3. Вік гри (5-7 років. Формування почуття ініціативи.)
  4. Шкільний вік (Дитина вчится досягати поставлених цілей.)
  5. Юність (Виникає почуття власної неповторності.)
  6. Молодість (Виникає потреба і здатність до психологічної близькості.)
  7. Дорослість (Характерезується творчою діяльностю, продуктивною працею, піклуванням про інших, зокрема про своїх дітей.)
  8. Зрілість (Почуття задоволення від виконаного обов'язку.)

Соціалізація може бути

  • Первинною
  • Вторинною

Первинна соціалізація — охоплює дитинство, юність та молодість і є характерною тим що людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім'я та освіта. Тут дитина поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі (цивілізації тощо) певного суспільства, в якій він (або вона) народився (народилася).

Вторинна соціалізація- охоплює зрілість та старість і характеризується тим що людина соціалізується через вплив вторинних соціальних груп та соціальних інститутів. Інститутами соціалізації є ЗМІ (ЗМК), виробництво, культура, економіка, право тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Соціалізація // Політологічна енциклопедія : навч. посібник : у 9 т. / А. О. Карасевич, Л. С. Шачковська. — Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. — Т. 7 : С, Т. — С. 87-88. — 567 с.