Довспрунк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довспрунк
Біографічні дані
Смерть не раніше 1219 і не пізніше 1238
У шлюбі з Wife of Dausprungasd
Діти Товтивіл, Едивілd і племінниця Литовського князя Міндовгаd

Довспрунк, також Довшпрунг [1] (помер між 1219 і 1238 роками) — князь литовський, старший брат Міндовга [2] .

Життєпис[ред. | ред. код]

Згідно з литовськими хроніками XVI століття, Довспрунк мав бути наступником і сином Рингольда [3], литовського князя.

В історичних джерелах Довспрунк згадується лише один раз, у Галицько-Волинському літописі, у мирній угоді з Галицько-Волинським князівством 1219 року. В цій угоді з галицько-волинськими князями Васильком та Данилом Романовичами Довспрунк згадується як третій з п'яти старших литовських князів, старший брат Міндовга. Згадувалися також брати Живибунд, Довят і Вілікайл, які під керівництвом Живибунда займалися політикою Литви під час війни. Ймовірно, у той час Довспрунк також отримав вирішальний голос у староствах. З часом він втратив своє становище і його роль перейняв Міндовг, який у 1238 році розпочав політику централізації влади та об’єднання всієї Аукштайтії в один державний організм.

Довспрунк є єдиним відомим братом Міндовга. Його синами вважають племінників МіндовгаЕрдівіла та Товтивіла.

Як відомо, у боротьбі за розширення своєї влади Міндовг убивав своїх родичів. Після 1219 року Довспрунк не згадується в жодних історичних джерелах, тому деякі дослідники припускають, що він був убитий Міндовгом. Але теорію спростовує той факт, що імовірні сини Довспрунка все ще правили своїми землями у 1248 році [4] .

Ймовірно, Довспрунк помер до весни 1238 року, коли Данило Романович послав литовців на чолі з Міндовгом разом з Ізяславом Новогрудським воювати проти Конрада I Мазовецького.

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

Рингольд (?) Н.Н.
Довспрунк
Ердівіл (?) Товтивіл (?)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wolff, 1895.
  2. [1], Jerzy Ochmański, "Historia Litwy" 
  3. [2], Jerzy Ochmański, "Historia Litwy" 
  4. [3], Antanas Račis, J. Tumelis, "Visuotinė lietuvių enciklopedija" 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ochmański J., Історія Литви, Варшава 1982, стор. 46–47.ISBN 83-04-00886-6 .
  • [4], Józef Wolff, "Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku"