Конрад I Мазовецький
 |
Цю статтю, можливо, потрібно вичитати, щоб виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. |
| Конрад I Мазовецький | |
|---|---|
| Konrad I Mazowiecki | |
 |
|
| Народився | 1187[1] Пруссія |
| Помер | 31 серпня 1247 |
| Громадянство |  Польща |
| Титул | Duke of Masovia[d], Q22827581?, Q22827578? і Q22827578? |
| Батько | Казимир II Справедливий |
| Мати | Helen of Znojmo[d] |
| Рід | П'ясти |
| Брати, сестри | • Adelaide of Poland[d] • Лешко I Білий |
| У шлюбі з | Агафія Святославівна |
| Діти | Bolesław I of Masovia[d] Казимир I Куявський Земовит І Judith of Masovia[d] |
|
|
Ко́нрад I Мазове́цький (пол. Konrad I Mazowiecki, 1187 — 31 серпня 1247) — польський князь з династії П'ястів.
Біографія[ред. • ред. код]
Конрад Мазовецький — син Казимира II Справедливого, князь Куявів в 1202–1247, князь Серадза, великий князь Краківський в 1229–1232, 1241–1243 роках. Засновник незалежного Мазовецького князівства в складі Польщі. Правив у ньому між 1207 та 1247 роками. Четвертий і молодший син Казимира II Справедливого і чеської княжни Олени Зноємської (у старій історіографії її вважали руською княжною Оленою Всеволодівною або дочкою Ростислава Галицького через помилки Яна Длугоша, який вигадав її родовід тільки з її непольського прізвиська), молодший брат Лешека Білого.
Князь Куявії в 1202—1247 роках, князь Сєрадза, князь Краківський в 1229—1232, 1241—1243 роках. Заснував в Мазовії самостійне Мазовецьке князівство, що входило до складу Королівства Польського. Правив у ньому в 1207—1247 роках.
Після смерті в 1227 році свого рідного брата Лешека Білого Конрад справедливо вважав свої права на Малопольський престол найвагомішими і заявив про них збройним шляхом. 1229 року він розбив краківського князя Генріха I Бородатого і взяв його в полон. Перемогою Конрада скористався Владислав III Тонконогий і сів княжити в Кракові. Конрад звернувся за допомогою до Данила Романовича і уклав з ним союзний договір. Об'єднавши свої сили з Романовичами він рушив на контрольований Владиславу Тонконогим місто Каліш, який здався йому після облоги.
Тісно співпрацював з Німецьким (Тевтонським) орденом хрестоносців, у 1226 році віддав йому у володіння Хелмінську землю Польщі. 3 березня 1237 передав волинське місто Дорогичин (Дрохічін) зі значною територією між Західним Бугом і річкою Нурою добжинським лицарям. У березні 1238 галицько-волинський князь Данило Романович, підступивши з великим військом до Дорогочина, захопив місто, полонивши магістра добжинських, повернувши собі дрогичинському землю над Бугом (сьогодні — територія Підляського воєводства у складі Республіки Польща).
10 липня 1241, скориставшись загибеллю великого князя Генріха II Благочестивого під час навали хана Батия, зайняв у вересні Краків, ставши князем (1241—1243). Однак після битви 25 травня 1243 під Суходолом, в якій він разом з синами зазнав поразки від малопольського князя Болеслава V Сором'язливого, був змушений покинути Краків і повернутися в Мазовію. Але в тому ж році мазовецький князь спустошив Краківську землю і околиці Кельце, схиливши Романовичів до наїзду на Люблін. У 1244 році Конрад I напав на Сецеховську і Люблінську землі.
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Котляр М. Конрад I Мазовецький // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 36. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119383403 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
 |
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
