Василько Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василько Романович
Василько Романович

Уявний портрет Василька ХХ ст.
Князь Белзький
1208 — 1211
Попередник: Олександр Всеволодович
Наступник: Всеволод Всеволодович
Князь Берестейський
1208 — 1210
Попередник: Святослав Мстиславич
Наступник: князівство ліквідоване
Князь Перемильський
1209 — 1219
Попередник: князівство утворене
Наступник: Ярослав Інгварович
Князь Берестейський
1219 — 1228
Князь Пересопницький
1225 — 1229
Попередник: Мстислав Ярославич Німий
Наступник: приєднане до Луцького князівства
Князь Луцький
1229 — 1239
Попередник: Мстислав Ярославич Німий
Наступник: Ростислав Михайлович
Князь Волинський
1238 — 1269
Попередник: Данило Романович
Наступник: Володимир Василькович
 
Народження: 1203
Галич
Смерть: 1269
Володимир
Похований: Собор Успіння Пресвятої Богородиці, Володимир-Волинський, Україна
Династія: Рюриковичі (Романовичі)
Батько: Роман Мстиславич
Мати: Анна
Дружина: Добрава Юріївна
Олена, дочка Лешка Білого
Діти: Володимир, Ольга Васильківна

Васи́лько Рома́нович (12031269) — князь белзький (1207—1211), берестейський (1208—1210,1219—1228), перемильський (1209—1219), пересопницький (1225—1229), луцький (1229—1238) і волинський (1238—1269), молодший син галицько-волинського князя Романа Мстиславича від його другої дружини Анни-Єфросинії, брат Данила Галицького. У листі Папи Римського до Данила Романовича від 26 серпня 1247 року названий «королем Володимира»[джерело?].

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився близько 1203 року в Галичі. Повстання бояр проти князівської влади, що спалахнуло відразу після смерті Романа Мстиславича у червні 1205 року під Завихостом, який рішуче придушував феодальну боярську опозицію, спричинило розпад Галицько-Волинського князівства. Вторгнення київського князя Рюрика Ростиславича, закликання боярами на князювання чернігівських князів Iгоревичів — Володимира, Романа і Святослава, змусили княгиню Анну з синами втекти до Володимира, а далі до Кракова, де Василько залишився з матір'ю під протекцією малопольского князя Лешка І Блого, а Данила відіслали в Угорщину до двору короля Андрія ІІ.

Боротьба за батьківську спадщину[ред.ред. код]

У 1207 році Василько був обраний князем у Бересті; в тому ж році при підтримці Лешка отримав від Олександра Всеволодовича Белзьке князівство, поступившись останньому містами Угровеськ, Верещин, Столп'є і Комов, проте невдовзі Василько втратив Белз через вороже ставлення до нього місцевого боярства. Разом з братом княжив на Волині — в Тихомлі й Перемилі, звідки Романовичі почали збирати свою отчину. З 1215 року завдяки зусиллям Лешка, Данило й Василько почали спільно правити у Володимирі.

1227 року Данило з Васильком здійснили похід на Луцьк проти князя Ярослава Інгваровича, який захопив місто всупереч заповіту попереднього князя, Мстислава Німого. Похід закінчився успішно а Ярослав Інгварович був взятий князями в полон. Після походу Василько Романович розширив свої володіння, отримавши від брата Луцьк і Пересопницьке князівство.

26 березня 1228 року Романовичі провели успішний похід на Чорторийськ, в якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід закінчився взяттям міста і полоном пінських князів. 1228 року під час облоги Кам'янця армією київсько-пинської коаліції Данило і Василько разом із їх союзником князем Олександром Белзьким зробили стрімкий масований похід на Київ, який змусив київського та чернігівського князів зняти облогу і піти на примирення з Романовичами.

1229 року Данило й Василько допомагали Конраду I Мазовецькому в міжусобній війні у Великопольщі, взяли участь в поході на Польщу, облозі Каліша.

У 1230-ті рр. Романовичі ліквідували останнє на Волині удільне Белзьке князівство і таким чином об'єднали у своїх руках всю Волинь.

Наступні вісім років (12311238) вони вели війну за свою другу «вотчину», Галичину, яка була окупована угорцями.

Після монгольської навали[ред.ред. код]

На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів».

Темник Бурундай у 12591260 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259)[1]. 1261 року в Шумську володимирський князь Василько Романович cклав «присягу» (пол. hołd) Бурундаю[2].

Після смерті Данила (1264) Василько формально називався великим князем, але фактично княжив лише у Володимирі і володів лише частиною Волинської землі поряд з Даниловими синами Левом і Мстиславом. Василько зосередився на справах свого невеликого князівства, уникав війн з сусідами, миром вирішуючи конфлікти з Польщею, Литвою і ятвягами.

Місце поховання — Успенський собор Володимира (до рекострукції)
Пам'ятник Данилу та Васильку Романовичам у Володимирі-Волинському

Сімя та діти[ред.ред. код]

1229 року Василько Романович одружився з дочкою владимиро-суздальського князя Юрія Всеволодовича, Дубравкою, після її смерті (1248) — з Лєшека Білого, Оленою (?—1265). Діти:

Вшанування[ред.ред. код]

У Повісті Врем'яних літ поміщено оповідання Василя Волинянина про Василька Романовича.

Володимир Волинський. Забудова вулиці Князя Василька

У Володимирі-Волинському та Теребовлі є вулиці на честь князя Василька.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  2. Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 77. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Данило Галицький
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1264-1269
разом зі Шварном
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Лев I Данилович
Попередник
Данило Галицький
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1238-1269
Alex Volhynia.svg Наступник
Володимир Василькович