Дон-Амінадо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амінодав Петрович Шполянський
(Дон Амінадо)
Шполянський Амінодав Петрович (Дон Амінадо).jpg
Амінодав Петрович Шполянський
(Дон Амінадо)
Ім'я при народженні Амінад Пейсахович Шполянський
Псевдо Дон Амінадо
Народився 7 травня 1888(1888-05-07)
Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 14 листопада 1957(1957-11-14) (69 років)
Париж, Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність єврей
Діяльність поет, прозаїк
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Мова творів російська
Роки активності 191454
Жанр сатира, гумор

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Амінодав Петрович Шполянський (псевдонім — Дон Амінадо, після ІІ Світової війни друкувався як Д. Амінадо; нар. 7 травня 1888, Єлисаветград — пом. 14 листопада 1957, Париж, Франція) — російськомовний єврейський поет-сатирик, мемуарист, адвокат на еміграціїФранції).

Життєпис[ред. | ред. код]

Амінад (Амінодав) Петрович (Пейсахович) Шполянський народився 7 травня 1888 року в Єлисаветграді.

Закінчив міську чоловічу гімназію. Потому навчався в Новоросійському (Одеса) та Київському університетах (юридичний факультет).

По завершенні вищої освіти (1910) оселився в Москві та зайнявся письменницькою діяльністю, зокрема постійно співробітничав з газетою «Раннее утро» та часописом «Сатирикон».

Був солдатом у Першу світову, тоді ж, на її початку (1914) опублікував свою першу збірку віршів.

Друга книга мала промовисту назву — «Весна сімнадцятого року».

Перша світова війна перервала творче життя письменника. Під час громадянської війни в Росії прозаїк та поет жив у Києві та Одесі.

20 січня 1920 року Дон Амінадо емігрував до Франції. «Дым отечества» (1921) був його першим зарубіжним виданням. 1927 року — книга сатиричних оповідань «Наша маленькая жизнь». Наступного року (1928) була надрукована найкраща книга Дона Амінадо — «Накинув плащ. Сборник лирической сатиры».

На 30-ті роки припадає пік популярності Дона Амінадо у читачів. Іван Бунін писав про нього як про одного «з найвидатніших російських гумористів, рядки якого несуть справжню мистецьку насолоду».

Після ІІ-ї Світової війни Дон Амінадо видав дві книги: «В те баснословные года» (1951) та спогади «Поезд на третьем пути» (1954).

Після смерті Дона Амінадо (14 листопада 1957) його архів був перевезений до Росії Іллею Зільберштейном.

З творчості[ред. | ред. код]

Характеристику творчого стилю й доробку Дона Амінадо вичерпно подає Вольфганг Казак у книзі «Лексикон русской литературы XX века» (М., 1996):

«

«Його вірші та проза в імпресіоністичній манері передають ситуації, типові для його часу. Його майстерність засновується, з одного боку, на алюзіях: використанні відомих фактів (з історії, сучасності та літератури), з іншого боку — на винахідливості у слововживанні (часто — самі́ іменники), за якими читач може відновити повний обсяг висловлювання. Амінадо притаманна іронічна дистанція у ставленні до зображуваного, його сатира схильна до дружнього, грайливого гумору, але за легкістю форми не губиться політична та людська серйозність автора.»

Оригінальний текст (рос.)
Его стихи и проза в импрессионистической манере передают ситуации, типичные для его времени. Его мастерство основывается, с одной стороны, на аллюзиях: использовании известных фактов (из истории, современности и литературы), с другой стороны — на избирательности в словоупотреблении (часто — лишь существительные), по которым читатель может восстановить полный объем высказывания. Для Аминадо характерна ироническая дистанция по отношению к изображаемому, его сатира склонна к дружескому, игровому юмору, но за легкостью формы не теряется политическая и человеческая серьезность автора.
»
Книги Дона Амінадо (А. П. Шполянського):
  • Песни войны, 1914
  • Весна семнадцатого года, 1917
  • Дым без отечества, Paris, 1912
  • Наша маленькая жизнь, Paris, 1927
  • Le rire dans la steppe (спільно з Морисом Декобра), Paris, 1927
  • Накинув плащ, Paris, 1928
  • Нескучный сад, Paris, 1935
  • Pointes de Feu, Paris, 1939
  • В те баснословные года, Paris, 1951
  • Поезд на третьем пути. Воспоминания, New York, 1954

Посилання[ред. | ред. код]

  • LIBRIS — 2012.