До мінор
| Позначення | |
|---|---|
| Англійською | C Major |
| Німецькою | C-Moll |
| Пов'язані тональності | |
| Паралельна | Мі-бемоль мажор |
| Домінанта | Соль мінор |
| Субдомінанта | Фа мінор |
| Приключові знаки | |
| Дієзів | - |
| Бемолів | 3 |
| Гама | |
| C, D, E♭, F, G, A♭, B♭ | |
До мінор (C Major, с-Moll) — мінорна тональність, тонікою якої є нота до[1]. Гама до мінор містить звуки:
до -ре -мі♭ - фа - соль - ля♭ - сі♭
C - D - E♭ - F - G - A♭ - B♭.
Паралельна тональність — мі-бемоль мажор, однойменний мажор — до мажор. До мінор має три бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-).
Найвідоміші твори, написані в цій тональності[ред. | ред. код]
- Й. С. Бах — прелюдія і фуга з 1-го та 2-го зошитів ДТК
- Л. Бетховен — симфонії № 5
- Ф. Шуберт — симфонія № 4
- С. В. Рахманінов — концерт для фортепіано з оркестром № 2
- С.Прокоф'єв — Симфонія № 3
- Д. Д. Шостакович — симфонії № 4, № 8
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2013) |
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ I︠U︡t︠s︡evych, I︠U︡. I︠E︡. (2003). Muzyka : slovnyk-dovidnyk. Ternopilʹ: Navchalʹna knyha-Bohdan. с. - 75. ISBN 966-7924-10-6. OCLC 53005372.