Дудикевич Валерій Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дудикевич Валерій Богданович
Народився 23 листопада 1941(1941-11-23) (77 років)
Білоскелювате, Краснодонський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Науковий ступінь доктор технічних наук
Батько Дудикевич Богдан Корнилович
Нагороди

Валерій Богданович Дудикевич (нар. 23 листопада 1941, Білоскелювате, Луганська область) — український науковець у сфері захисту інформації. Доктор технічних наук (1991), професор (1992), завідувач кафедри захисту інформації Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка». Заслужений винахідник України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Українець за національністю. 1958 закінчення закінчив середню школу, 1963 — з відзнакою факультет автоматики та напівпровідникової електроніки, де залишився на посаді асистента кафедри автоматики та телемеханіки. Упродовж 1966—1969 років навчався в аспірантурі, став асистентом. З 1971 року — кандидат технічних наук, наступного року затверджений у вченому званні доцента на кафедрі «Автоматика та телемеханіка». З 1972 до 1976 рр. — заступник декана факультету автоматики.

1991 року захистив докторську дисертацію, став доктором технічних наук. Із 1992 — професор, декан факультету. Наступного року очолив кафедру автоматики та телемеханіки.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Тематика наукових робіт — розроблення й дослідження методів перетворення та кодування частотних і часових сигналів засобами імпульсного моделювання тощо. Автор понад 260 наукових праць.

Серед праць:

  • Умножитель низких частот к цифровому частотомеру (Львів, 1969)
  • Быстродействующие широкодиапазонные цифровые частотомеры низких и инфракрасных частот (Севастополь, 1972, співавтор Микола Кіріанакі)
  • Методы и устройства цифрового измерения низких и инфракрасных частот (Львів, 1975, співавтор Микола Кіріанакі)
  • Синтез функціональних число-імпульсних перетворювачів кодів (Львів, 1991).

Джерела[ред. | ред. код]