Дудка Володимир Михайлович
| Володимир Михайлович Дудка | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 вересня 1964 (59 років) Суми |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність | офіцер запасу |
| Відомий завдяки | Політичний в'язень Кремля (група «Кримських диверсантів») |
| Alma mater | Калінінградське вище військово-морське училище |
| Діти | Ілля Каверніков |
Ду́дка Володимир Михайлович (нар. 30 вересня 1964, Суми) — капітан 2 рангу запасу Військово-Морських Сил України, командир корабля управління «Сімферополь» (1997—2001)[1]. Політичний в'язень Кремля[2]. Один із обвинувачених у справі так званих «Кримських терористів» (група «Севастопольських диверсантів»)[1]. Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року. Засуджений до 14 років колонії суворого режиму[2].
Біографія
Народився 30 вересня 1964 року в Сумах. Навчався в сумській школі № 8 на Троїцькій (нині це Олександрівська гімназія). Випускник 1982 року[3]. Після школи працював на Сумському НВО імені Фрунзе.
З 1982 року — служба в Збройних силах СРСР. Після закінчення 41-ї військово-морської школи (Миколаїв), строкову службу проходив в частинах зв'язку Балтійського флоту. У 1983 році поступив, а в 1988 році закінчив факультет радіорозвідки Калінінградського вищого військово-морського училища. Після училища служив у 112-й бригаді розвідувальних кораблів Чорноморського флоту (селище Мирний на озері Донузлав в Криму) на СРЗК «Одограф», потім «Океан». Неодноразово брав участь у бойових службах розвідувальних кораблів у Середземному морі і Атлантиці. З 1996 року — у складі Військово-Морських Сил України. З 1997 по 2001 рік — командир корабля управління «Сімферополь» ВМСУ. Брав участь в навчаннях «Сі Бриз-96», «Сі Бриз-97». Приймав на бору корабля президента України Леоніда Кучму. Після 2001 року проходив службу на різних посадах в оперативній зміні Командного пункту штабу ВМС України[4].
Після виходу на пенсію у 2009 році, до 2011 року працював у Севастопольській міськдержадміністрації, потім інженером з техніки безпеки в мобільному загоні Міністерства з надзвичайних ситуацій, який здійснював розмінування Інкерманських штолень і місць боїв періоду Другої світової війни на Мекензієвих горах[4]. Після окупації Криму Росією залишився в Севастополі, працював на цивільній посаді у МНС РФ[2].
Судове переслідування, докази невинуватості
Затриманий ФСБ Росії 9 листопада 2016 року в Севастополі, дорогою до лікарні, куди він прямував із загостренням виразки шлунку[5]. Протягом декількох діб місце перебування Володимира Дудки було невідоме. 10 листопада у ФСБ заявили, що він начебто був членом «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Його обвинуватили у плануванні диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення в Севастополі[1]. Незалежний адвокат зміг потрапити до Дудки лише 14 листопада 2016 року. Володимир встиг йому повідомити, що він ні в чому не винний, а свідчення від нього отримували під тиском і загрозами на адресу родичів. Пізніше, впродовж судового процесу, Дудка і Олексій Бессарабов, який проходить разом з ним у справі, неодноразово заявляли, що у перші дні після затримання їх піддали тортурам, зокрема й електричним струмом. Проте Слідчий комітет Російської Федерації відмовив у порушенні справи за фактом тортур до ув'язнених[5].
Судові розгляди у справі Дудки й Бессарабова, котрі відмовилися визнавати провину, тривали понад 2,5 років. Після завершення першого судового розгляду окупаційний Севастопольський міський суд не зміг ухвалити вирок і 6 квітня 2018 року повернув до прокуратури «справу диверсантів» для усунення недоліків[5]. 2 серпня 2018 року у Севастопольському міському суді розпочався повторний розгляд справи за суттю. 4 квітня 2019 року Севастопольський міський суд засудив Володимира Дудку за статтями ч. 1 ст. 30, п. А ч. 2 ст. 281 («Приготування до диверсії в складі організованої групи»), ч. 3 ст. 222.1 («Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою») Карного кодексу РФ до 14 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму і штрафу в розмірі 350 тисяч рублів[2][5]. Апеляційні скарги підсудних на фальсифікацію і грубі порушення слідства Верховний суд РФ відхилив.
Примітки
- ↑ а б в Дудка Володимир Михайлович. Глобальна правозахисна кампанія за звільнення українських політв'язнів Кремля Let My People Go.
- ↑ а б в г Дудка Володимир Михайлович. Міжнародний правозахистний центр «Меморіал». Актуальний список політв'язнів. (рос.)
- ↑ Єрмак, Маргарита (3 травня 2017). Наш земляк Володимир Дудка — у полоні російської ФСБ. UA: Суми.
- ↑ а б Лакійчук, Павло (4 травня 2017). «Кримські диверсанти» Штибліков та Бессарабов. Фальш феесбешної історії. glavcom.ua.
- ↑ а б в г Історії в'язнів Кремля: Володимир Дудка — день народження на етапі. Кримська правозахисна група. 30 вересня 2019.
Див. також
Посилання
- Татьяна Курманова, Ирина Ромалийская (19 ноября 2016). Штыбликов, Бессарабов и Дудка — идеальные «клиенты» для ФСБ, — сослуживец. Громадське радіо. (рос.)
- Елена Ремовская (14 ноября 2018). «Пропагандистское» дело «украинских диверсантов». Крим.Реалії. (рос.)