Головне управління розвідки Міністерства оборони України
| |
| |
Країна: |
![]() |
---|---|
Дата заснування: | 7 вересня 1992 року |
Юрисдикція: | Міністерство оборони України |
Штаб-квартира: | Вулиця Електриків (Київ), Київ, Україна, Рибальський острів, Україна |
Попередня служба: |
Головне управління військової розвідки |
Керівництво | |
генерал-майор Буданов Кирило Олексійович | |
Сайт | |
gur.gov.ua | |
![]() | |
![]() |
Головне́ управлі́ння ро́звідки Міністе́рства оборо́ни Украї́ни (ГУР МО, в/ч А0515) — розвідувальний орган Міністерства оборони України. Згідно із Законом України «Про розвідку» здійснює добування, аналітичне опрацювання, оброблення і надання розвідувальної інформації її споживачам.[1][2] Гасло: лат. «Sapiens dominabitur astris» («Мудрий пануватиме над зірками»).
Завдання[ред. | ред. код]
На розвідувальний орган Міністерства оборони України покладаються завдання:[1][2]
- здійснення добування, аналітичне опрацювання, оброблення і надання розвідувальної інформації її споживачам у встановленому Законом України «Про розвідку» порядку;
- проведення заходів з метою сприяння реалізації національних інтересів України, забезпечення безпеки та участі у формуванні та реалізації державної політики у визначених законом сферах, посилення обороноздатності держави, економічного та науково-технічного розвитку;
- виявлення і визначення ступеня зовнішніх загроз національній безпеці України, у тому числі у кіберпросторі, життю, здоров'ю її громадян та об'єктам державної власності за межами України, організація і проведення спеціальних (активних) заходів щодо таких загроз і з протидії іншій діяльності, що становить зовнішню загрозу національній безпеці України;
- бере участь у боротьбі з тероризмом, протидії розвідувально-підривній діяльності проти України, транснаціональній організованій злочинності та іншій злочинній діяльності, що становлять зовнішню загрозу національній безпеці України;
- здійснення співробітництва з компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями;
- здійснення інших визначених законом функцій з метою забезпечення національної безпеки України.
Історія створення[ред. | ред. код]
У лютому 1992 року, після проведення Всеукраїнської наради з питань військового будівництва, розпочалося формування Управління розвідки Головного штабу Збройних Сил України. Організаційне ядро частини складалося зі співробітників розвідувального управління штабу Київського військового округу. Початок формування Управління відбувався під керівництвом полковника Миколи Кузьміна. Першим начальником управління став полковник Анатолій Віданов, а з липня 1992 року — генерал-майор Володимир Легомінов, який до того очолював розвідку Прибалтійського військового округу.
Одночасно проходило формування організаційного ядра по створенню стратегічного компонента воєнної розвідки — Головного управління воєнної розвідки, яке відбувалося під керівництвом досвідченого офіцера-контррозвідника генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського. 7 вересня 1992 року Президент України підписав Указ про створення Управління військової стратегічної розвідки Міністерства оборони України. Саме цей день є офіційною датою створення української воєнної розвідки.
Указом Президента України від 6 липня 1993 року на базі Управління військової стратегічної розвідки Міністерства оборони й розвідувального управління Головного штабу Збройних Сил було сформоване Головне управління військової розвідки Міністерства оборони України. Першим начальником Головного управління був призначений генерал-лейтенант Скіпальский. А 14 квітня 1994 року Указом Президента України ГУВР МО було переформоване в Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО).
Структура ГУР МО України[ред. | ред. код]
Департаменти[3]:
- Стратегічної розвідки. Добуває розвідувальну інформацію й сприяє здійсненню державної політики України, зміцненню обороноздатності, економічного й науково-технічного розвитку України. Разом з розвідувальними й правоохоронними органами України департамент бере участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, у тому числі із тероризмом, протизаконним обігом наркотиків, незаконною міграцією, протизаконною торгівлею зброєю і її виготовленням. Структурні підрозділи департаменту організують заходи міжнародного військового співробітництва з розвідувальними органами інших держав.
- Розвідувального забезпечення Генерального штабу Збройних сил України. Здійснює управління силами й засобами розвідки видів Збройних Сил України. На нього покладене розвідувальне забезпечення стратегічного планування застосування Збройних Сил України, оперативної й бойової підготовки військ і заходів, які проводяться у Збройних Силах України. Департамент здійснює розвідувально-інформаційне забезпечення діяльності миротворчих контингентів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях.
- Інформаційного забезпечення. Здійснює аналітичну обробку добутих даних про реальні й потенційні можливості, наміри й дії іноземних держав, організацій і окремих осіб, що загрожують інтересам України, оцінює військово-політичну обстановку довкола України, виявляє загрози національної безпеки держави. Департамент готує для подання вищому державному й військовому керівництву добуту й оброблену інформацію.
- Реалізації кадрової політики. Виконує завдання по підбору, підготовці й розміщенню особового складу Головного управління розвідки й підлеглих частин, запроваджуючи в життя державну військову кадрову політику. До сфери компетентності департаменту належить визначення потреби у фахівцях розвідувальних спеціальностей, організація їхньої підготовки в навчальних закладах. Організує перепідготовку й підвищення кваліфікації військовослужбовців і службовців Головного управління розвідки й підлеглих частин.
- Матеріально-технічного забезпечення. Організує всебічне забезпечення діяльності Головного управління й підлеглих частин, забезпечує частини розвідки Збройних Сил України засобами розвідки. На нього покладено формування державного оборонного замовлення в інтересах воєнної розвідки, організація розробки сучасних засобів розвідки, їхньої експлуатації й ремонту. Департамент вирішує питання капітального будівництва й розквартирування, забезпечує пожежну безпеку об'єктів Головного управління й підлеглих частин.
Управління:
- Власної безпеки.
- Організаційно-планове.
- Автоматизації й зв'язку.
- Фінансово-економічне.
- Захисту інформації й охорони державної таємниці.
Відомі операції[ред. | ред. код]
4 лютого 2017 року, в окупованому Луганську, був підірваний автомобіль у якому знаходився так званий «начальник управління народної міліції ЛНР» Олег Анащенко. Цей бойовик був причетний до збиття українського військового літака Ил-76.[4]
18 серпня 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[5] Всього літаки бригади виконали шість рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн. Спецпризначенці по три рази на день виходили у Кабул, щоб знайти та завезти громадян які підлягали евакуації у аеропорт Кабулу.[6]
Керівники ГУР МО України[ред. | ред. код]
Керівники розвідорганів козацьких військ[ред. | ред. код]
- 1648—1654 — Лаврін Капуста, очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького[7].
Керівники розвідорганів Армії Української Народної Республіки[ред. | ред. код]
- 1918—1918 — Кущ Віктор Максимович, начальник відділу 1-го квартирмейстерства (розвідка) Генерального штабу УД.
- 1919—1919 — Колосовський Володимир Васильович, начальник розвідочного відділу військової розвідки УД, УНР[8].
- 1919—1919 — А. Ткачук, начальник відділу закордонної інформації політичного департаменту МВС УНР.
- 1919—1919 — Ліпко Петро Іванович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Армії УНР.
- 1919—1919 — Грецов (Греців) Сергій Сергійович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР.
- 1919—1920 — Снігірів Борис Євгенович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР[9].
- 1919—1920 — Родіон Ковальський, начальник розвідчого відділу Української Галицької Армії (УГА)[10].
- 1920—1920 — Кузьмінський Олександр Хомич, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР.
- 1920—1921 — Красовський Микола Олександрович, начальник ІНФІБРО Армії УНР.
- 1921—1927 — Кузьмінський Олександр Хомич, начальник Розвідувального відділу Партизансько-Повстанського Штабу ДЦ УНР.
- 1927—1934 — Недайкаша Василь Донатович, першого (розвідувального) сектора ІІ секції Генштабу Військового міністерства ДЦ УНР.
- 1934—1936 — Шевченко Володимир Якович, начальник розвідки й контррозвідки Державного центру УНР.
Керівники ГУР МО України[ред. | ред. код]
- Генерал-лейтенант Скіпальський Олександр Олександрович, з 16 жовтня 1992;
- Генерал-полковник Смешко Ігор Петрович, з 9 червня 1997 року;
- Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович, з 29 вересня 2000 року;
- Полковник Галака Олександр Іванович, з 13 березня 2003 року;
- Генерал-лейтенант Гвоздь Віктор Іванович, з 17 січня 2008 року;
- Генерал-полковник Гмиза Сергій Олександрович, з 17 серпня 2010 року[11][12];
- Генерал-майор Павлов Юрій Анатолійович, з 3 березня 2014 року[13];
- Генерал-лейтенант Кондратюк Валерій Віталійович, з 3 березня 2015 року[14];
- Генерал-полковник Бурба Василь Васильович, з 15 жовтня 2016 року[15][16];
- Генерал-майор Буданов Кирило Олексійович, з 5 серпня 2020 року[17][18].
Ветерани ГУР МО України[ред. | ред. код]
- Березняк Євген Степанович[19]
- Черних Митрофан Юхимович
- Кузовенко Володимир Федорович
- Мантулін Михайло Єфремович
- Магаляс Анатолій Юхимович
- Середняк Михайло Лазарович
- Папенко Степан Макарович
- Полевик Володимир Олексійович
- Сушко Лука Григорович
- Когутов Петро Михайлович
- Когутова Олена Кузьмівна
- Попов Василь Миколайович
- Сиворакша Іван Іванович
- Курузова Емілія Савеліївна
- Купянський Микола Олександрович
- Козирєва Ольга Іванівна
- Тадай Арсен Васильович
- Єрмак Володимир Львович
- Матюшенко Дмитро Андрійович
- Васильченко Іван Іванович
- Васильченко Євгенія Григоріївна
- Левицький Володимир Михайлович
- Нестеренко Костянтин Анатолійович
- Косицин Павло Васильович
- Борискін Валентин Данилович
- Петрохалко Олексій Олексійович
- Кокорін Вадим Олексійович
- Кузьмін Микола Михайлович
- Лисниця Григорій Михайлович
- Бакуменко Фрідріх Олексійович
- Галицький Володимир Станіславович
- Авраменко Володимир Миколайович
- Маркін Володимир Дмитрович
- Денисенко Іван Васильович
- Матюха Едуард Андрійович
- Токарєв Іван Якович
Простонародна назва[ред. | ред. код]
Для позначення цього розвідувального органу також вживається простонародна назва «острів»[20][21], що пов'язано з розташуванням управління на Рибальському острові.
Повномасштабне вторгнення 2022[ред. | ред. код]
На початку повномасштабної війни 10 загін ГУР зустрів ворога в Гостомелі, де не дав ворогу створити плацдарм для захоплення Києва. Пізніше підрозділи ГУР брали участь у штурмі та зачистці міста й загалом вели активні бої за Київську область, де проводили диверсійні, розвідувальні і корегувальні операції.
У березні 2022 року Головне управління розвідки допомагало організовувати вертолітні рейди на “Азовсталь”. Усього було 7 рейсів, у яких задіяли близько 16 вертольотів Ми-8 армійської авіації. Вдалося евакуювати 64 поранених, десантувати на підкріплення захисників Маріуполя 72 добровольців та доставити 30 тонн вантажу. Але під час операції було втрачено 3 борти.
У боях за Харківщину і у харківському контрнаступі велику роль зіграв полк ГУР “Кракен”, за участю якого в період з березня по кінець вересня 2022 року Сили оборони звільнили близько 25 населених пунктів Харківщини, та один в Луганській області. Станом на січень цього року полк брав участь у боях за Соледар, а на березень – за Бахмут.
Спецпризначенці ГУР брали участь у боях за острів Зміїний, а саме у спільній з ЦСО “А” СБУ десантній операції, що проводилася 8 травня, та у остаточному відновленні контролю за островом 7 липня.
8 травня 2022 року почалася десантна операція на острів Зміїний. Тоді група з декількох вертольотів висадила десант ГУР та “Альфи” СБУ на острів, де зав’язався бій з противником. Під час бою було прийнято рішення відступити з острова, усі 8 вертольотів без ушкоджень повернулися на місця базування. Один Ми-14 морської авіації, який брав учать у операції, був збитий біля берега Одеської області, тоді загинули полковник Ігор Бедзай та капітан Сергій Мущицький. За день до того, 7 травня, ракетою був уражний катер Станіслав.
Вже 7 липня бійці ГУР МО разом з 73 МЦСО, 801 ОППЗ та інженерами 59 бригади висадилися на острів Зміїний за допомогою катерів та встановили на ньому державний прапор. Також у липні була проведена операція зі звільнення п’ятьох заручників на Херсонщині, тоді бійці ГУР проникли в тил противника, визволили заручників і повернулися назад.
У ніч з 23 на 24 січня 2023 року бійці ГУР МО провели розвідувальний рейд у район Нової Каховки, форсувавши Дніпро за допомогою моторних човнів. За допомогою місцевих партизанів і технічних засобів бійці виявили передовий пункт управління. Вступивши у бій з ворогом, розвідники гранатометними пострілами знищили будинок, у якому був ворожий командний пункт. Сприйнявши висадку за спробу прориву лінії оборони, рашисти одразу залучили бойові резерви: підрозділ сил спеціальних операцій, авіацію та бронетехніку. Під час бою було знищено 12 окупантів, БТР 82А та захоплено полоненого. Виконавши завдання, група повернулась на правий берег Дніпра.
Окрім таких “гучних” операція ГУР постійно виконує менші, але не менш важливі розвідувальні, диверсійні та інші бойові завданя, про яких в ЗМІ інформації нема. Також навіть під час війни ГУР продовжує допомагати громадянам України закордоном. Так, 17 березня цього року управління оголосило про визволення з сирійського полону 8 громадян України, шестеро з яких діти, а 26 квітня повідомило про евакуацію зі столиці Судану 138 людей, 87 з яких – громадяни України. Також ГУР активно залучається до переговорних процесів для обміну військовополоненими.[22]
Оснащення[ред. | ред. код]
На озброєнні у ГУР перебувають[22]:
– пістолет кулемет B&T APC45;
– барабанні гранатомети: RGP-40 та MLG;
– ручний гранатомет М320;
– автомати Калашникова як під 5,45 так і під 7,62, Вулкан(Малюк), FN SCAR L та H, CZ Bren 2, М16, M4;
– снайперські гвинтівки: DT SRS, Barrett M82, Arctic Warfare, UAR-10;
– кулемети: ПКМ, М240, М249;
– пістолет Glock-17 (можливо, використовують й інші, але в офіційних матеріалах ГУР ідентифікувати іншу зброю не вдалось);
– ББМ: BATT UMG, Roshel Senator, Alvis 4, HMMWV, Oncilla, Козак-5, також ще у 2016 році була новина про закупку баггі Пегас-2.
У ГУР МО є і своя авіація, судячи з офіційних повідомлень, на озброєнні розвідки є Ми-24 та S-70A, окрім цього була інформація про передачу ГУР двох комплексів Bayraktar TB2.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У жовтні 2016 року під час представлення нового керівника Управління широкому загалу була також представлена емблема воєнної розвідки України — сова, що тримає меча над мапою Росії, та гасло воєнної розвідки «Sapiens dominabitur astris» («Мудрий пануватиме над зірками»). Ця емблема та гасло є алюзією на емблему воєнної розвідки Росії (на якій зображений кажан; для сов, як відомо, кажан є здобиччю) та її гасло «Вище нас тільки зірки». Нові емблема та гасло викликали істерію в російських владних колах[23].
- 22 лютого 2023 року на сайті ГУР МО було опубліковано пресреліз щодо застосування авіації воєнної розвідки, у якому зокрема було вміщено фото гелікоптера Sikorsky UH-60A Black Hawk.[24][25][26]
Див. також[ред. | ред. код]
- Головне розвідувальне управління Генерального Штабу Російської Федерації
- Воєнна розвідка
- Військова розвідка України
- День воєнної розвідки України
- Служба зовнішньої розвідки України
- Департамент контррозвідки Служби безпеки України
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Про розвідку. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ а б Що ми робимо. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ За матеріалами буклету «Головне управління розвідки. General Intelligence Directorate» під загальною редакцією О. І. Галаки. Електронний ресурс Сайт Спілки ветеранів воєнної розвідки [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ https://mil.in.ua/uk/blogs/top-10-operatsij-ukrayinskyh-spetssluzhb/
- ↑ Кліщук, Людмила (18 серпня 2021). Іл-76 Повітряних сил вилетів до Кабула. Чекає дозволу на евакуацію. Новинарня. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021.
- ↑ Очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Колосовський Володимир Васильович. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента України № 819/2010 «Про призначення С. Гмизи начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2010.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 709/2014 Про звільнення С.Гмизи з військової служби. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента України № 238/2014 «Про призначення Ю.Павлова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
- ↑ Інформаційне повідомлення про призначення В. Кондратюка начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 18 січня 2016.
- ↑ Указ Президента України № 466/2016. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ Президент представив нового голову розвідки Міноборони Василя Бурбу. ukranews.com. Українські новини. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 307/2020 «Про звільнення В.Бурби з посади начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 308/2020 «Про призначення К.Буданова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ Фонд ветеранів воєнної розвідки. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 5 серпня 2011.
- ↑ О.Галака: «Публічною людиною мені довелося стати мимоволі». Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 1 жовтня 2010.
- ↑ а б Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Мілітарний (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ У Росії раптово почалася істерія через емблему воєнної розвідки України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ Авіація воєнної розвідки України виконує бойові завдання на передньому краї оборони. gur.gov.ua. Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ ГУР МО використовує гелікоптери UH-60A Blackhawk. Мілітарний (укр.). Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ Newdick, Thomas (21 лютого 2023). UH-60 Black Hawk Unexpectedly Appears In Ukrainian Military Service. The Drive (англ.). Процитовано 22 лютого 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Скрипник О. В. (2019). Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. Київ: АДЕФ-Україна. 344. ISBN 978-617-7393-93-0.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() | |
---|---|
![]() |
![]() |
- Військова розвідка України: мудрі над зірками /Укрінформ, 7.9.2018/ [Архівовано 7 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Військова розвідка України привезла в США докази намірів РФ і далі дестабілізувати ситуацію в Європі /LB? 14/3/2019/ [Архівовано 30 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- До 100-річчя створення воєнної розвідки України. http://gur.gov.ua/. ГУР МО. 6 березня 2018. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 1 червня 2018.
|
|
|