Дудченко Роман Володимирович
| Роман Дудченко Роман Володимирович Дудченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Полковник | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
м. Суми | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Alma Mater | Сумське вище артилерійське командне училище | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Командування | ||||
| ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
.svg){kind=small}
Роман Володимирович Дудченко — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дитинство та юність минуло в місті Сумах.
Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. Служив у 26-й артилерійській дивізії (м. Тернопіль), 361-й протитанковій артилерійській бригаді (командир взводу батареї протитанкових керованих ракет та батереї; м. Кам'янка-Бузька), 11-й окремій артилерійській бригаді (м. Тернопіль), командиром 142-го окремого артилерійського дивізіону (2014—2017), заступником командира військової частини (2017—2020), від 2020[1] — командир 44-ї окремої артилерійської бригади.
Брав участь в бойових дій у ході російсько-української війни на території Донецької та Луганської областей.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Богдана Хмельницького I ступеня (2 жовтня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2];
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чемерис, В. У тернопільській 44-й бригаді поміняли командира (фото) [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.] // Галас. — 2020. — 30 вересня.
- ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 2023 року № 675/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 178/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 333/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Чмиленко, О. Шансів у ворога немає! Ексклюзивні історії з фронту від командира тернопільської артбригади [Архівовано 8 червня 2022 у Wayback Machine.] // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 8 червня.
- Шот, М. «Не бачу себе поза армією [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]» // Урядовий кур'єр. — 2021. — 4 грудня.
- Олійник, Д. Тернопільська військова частина має нового командира [Архівовано 27 травня 2022 у Wayback Machine.] // 20 хвилин. — 2020. — 30 вересня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |