Дятел-куцохвіст червоночубий
| Дятел-куцохвіст червоночубий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hemicircus concretus (Temminck, 1821)[2][3] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Picus concretus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дя́тел-куцохві́ст червоночубий[4] (Hemicircus concretus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південно-Східній Азії[5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-14 см, вага 27-32 г. Верхня частина тіла і крила чорнувата, пера на ній мають широкі білі або охристі краї, надхвістя білувато-охристе через виділення залози. Нижня частина тіла темно-сіра, живіт має оливковий або коричнюватий відтінок. Боки і гузка поцятковані чорними і білувато-охристими смугами. Голова темно-сіра, від щок до спини ідуть тонкі білі смуги. У самців лоб і великий чуб на тімені червоні, потилиця білувата, у самиць голова повністю сіра. Дзьоб довгий, тонкий, сірий з чорним кінчиком. Очі карі, лапи сірі або коричневі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[6]
- H. c. sordidus (Eyton, 1845) — Малайський півострів, Суматра, північні Ментавайські острови, Банка, Калімантан;
- H. c. concretus (Temminck, 1821) — західна і центральна Ява.
Деякі дослідники виділяють підвид H. c. sordidus у окремий вид Hemicircus sordidus[7].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоночубі дятли-куцохвости мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в бамбукових заростях, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або групами до 10 птахів, на Малайському півострові зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря, на Калімантані на висоті до 1500 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними, яких переважно збирають з рослинності, а також плодами, зокрема омелою. Птахи ночують в дуплах. які вони роблять в мертвій деревині. Сезон розмноження в Малайзії триває з квітня по липень, на Яві з травня по червень.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Hemicircus concretus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 вересня 2022
- ↑ Temminck, Coenraad Jacob (1838) [1821]. Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux, pour servir de suite et de complément aux planches enluminées de Buffon (French) . Т. 4. Paris: F.G. Levrault. Plate 90.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Т. 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 223.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gorman, Gerard (2014). Woodpeckers of the World: A Photographic Guide. Firefly Books. с. 97–99. ISBN 978-1770853096.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Hemicircus sordidus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
Джерела[ред. | ред. код]
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |