ЕОМ «Київ»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Електронна обчислювальна машина «Київ» (рос. ЭВМ "Киев") — обчислювальна машина широкого призначення. Розроблена в 1957 році, використовувалась в наукових та інженерних проектах, керуванні складними технологічними процесами.

Історія розробки та експлуатації[ред. | ред. код]

Розробка ЕОМ «Київ» розпочалась в 1954 р. в тій самій лабораторії, де під керівництвом C. О. Лебедєва була створена ЕОМ «МЭСМ» (але на той час лабораторія перейшла до складу Інституту математики АН УРСР), і розробку провадив майже той самий колектив, який розробляв «МЭСМ». Безпосереднім ініціатором проведення розробки був Б. В. Гнєденко, на той час — директор Інституту математики АН УРСР. На заключних етапах, (з 1956 року, після його призначення керівником лабораторії), керівництво проектом здійснювалось В. М. Глушковим.

Перший екземпляр ЕОМ був встановлений в Обчислювальному центрі Академії наук УРСР, другий був придбаний Об'єднаним інститутом ядерних досліджень (м. Дубна).

В 1960 р. вперше у світі за допомогою ЕОМ «Київ» проводились експерименти з дистанційного управління технологічними процесами (в конвертерному цеху тоді Дніпродзержинського металургійного комбінату, відстань від якого до місця розташування машини перевищувала 500 км).

Наприкінці 50 — початку 60-х років 20 ст. на ЕОМ «Київ» під керівництвом В. М. Глушкова була виконана серія унікальних на той час експериментів з штучного інтелекту, машинного розпізнавання простих геометричних фігур, моделювання автоматів для розпізнавання друкованих та письмових букв, автоматичному синтезу функціональних схем. Також на цій машині була реалізована одна з перших систем управління базами даних реляційного типу «Автодиректор».

Архітектурні особливості та характеристики[ред. | ред. код]

В архітектурі ЕОМ «Київ» було застосовано новаторські на той час принципи. Зокрема в машині було реалізовано асинхронний принцип передачі управління між функціональними блоками, феритова оперативна пам'ять, зовнішня пам'ять на магнітних барабанах, введення та виведення чисел в десятковій системі числення, пасивний запам'ятовувальний пристрій із набором констант і підпрограм елементарних функцій, розвинена система операцій, зокрема групові операції з модифікацією адреси для підвищення ефективності обробки складних структур даних.

Основні характеристики:

  • запам'ятовувальний пристрій — феритовий паралельної дії на 1024 слова.
  • цикл звернення до оперативного запам'ятовувального пристрою — 10 мкс.
  • постійний запам'ятовувальний пристрій — ферит-трансформаторного типу на 512 слів з циклом звернення 7 мкс.
  • зовнішній запам'ятовувальний пристрій — три магнітних барабани місткістю 9 тис. слів з часом вибірки 120 мкс.
  • елементна база — електронні лампи.
  • введення даних — з перфокарт, перфострічок, телеграфних ліній зв'язку.
  • виведення даних — пристрій друку або перфострічка.
  • цикл роботи — чотиритактний, зі змінною довжиною такту в залежності від операції.
  • структура команд — триадресна.
  • арифметичний пристрій — паралельної дії, включає двотактний накопичувальний суматор та 3 регістри.
  • система команд — 32 операції, в тому числі команди скороченого множення, ділення, операції для організації циклів.
  • час виконання операцій: додавання — 6.5 мкс, ділення — 275 мкс.
  • форма представлення чисел — з фіксованою комою перед старшим розрядом (операції з числами з плаваючою комою реалізуються програмно).
  • розрядність машинного слова — 41 біт.
  • середня швидкодія — 15 тис. оп/с.

Джерела[ред. | ред. код]