Лебедєв Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лебедєв Сергій Олексійович
Лебедев С.А. - фреска.jpg
Народився 2 листопада 1902(1902-11-02)
Нижній Новгород, Російська імперія[1]
Помер 3 липня 1974(1974-07-03) (71 рік)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інформатик, винахідник, викладач університету, інженер
Галузь комп'ютер
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчителі Круг Карл Адольфович
Відомі учні Lev Nikolayevich Korolyov[d]
Заклад Інститут точної механіки та обчислювальної техніки (Росія)
Членство Академія наук СРСР і НАН України
Партія КПРС
Нагороди

С. О. Лебедєв у 1950-х

Сергі́й Олексі́йович Ле́бедєв (нар. 2 листопада 1902, Нижній Новгород — пом. 3 липня 1974, Москва) — вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Московському вищому технічному училищі.

Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (1947) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) в напівзруйнованій церкві[2] першої в СРСР і на європейському континенті обчислювальної машини МЕЛМ (малої електронної лічильної (обчислювальної) машини) (1950). 1953 року в Інституті точної механіки і обчислювальної техніки АН СРСР (Москва), який очолював академік М. О. Лаврент'єв, була створена велика електронна лічильна машина «БЕСМ — 1». На її базі пізніше створені всі радянські ЕОМ (наприклад, «Стріла», «Мінськ», «Урал», «Дніпро», «Мир», М-20, М-220 тощо).

Доповідь С. Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найбільш швидкодіючими в Європі.

В 1958 році як головний конструктор брав участь в розробці ЕОМ М-20 (разом з М. К. Сулимом та М. Р. Шура-Бура), розроблені рішення в подальшому були втілені в декількох серіях напівпровідникових вітчизняних ЕОМ.

1960 року в Києві, під керівництвом В. Глушкова, сконструйовано напівпровідникову ЕОМ «Дніпро».

Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР у період ядерного протистояння.

Учень С. Лєбєдєва В. Бурцев створив ЕОМ «Діана-1» та «Діана-2», що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г. В. Кисунько).

Донька Наталія (нар. 1939) — радянський і російський історик, видний дослідник Катиньського розстрілу.

Основний доробок[ред. | ред. код]

Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно конкурувала з американською фірмою «IBM». Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найскладніших ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації за попередню.

Пам'ятник Лебедєву С. О. на території Київського політехничного інституту
Меморіальна дошка на будівлі Інституту електродинаміки НАН України

В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948—1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я прийняв рішення якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. У зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальна компоновка машини та принципові схеми її блоків. У першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії».

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Фреска в ІТМіОТ

На будівлі Інституту електродинаміки НАН України (колишній Інститут електротехніки АН УРСР), в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку.

На території Київського політехнічного інституту встановлено пам'ятник вченому.

Його ім'ям названо вулицю в Києві (вулиця Академіка Лебедєва у Голосіївському районі, Феофанія).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лебедев Сергей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Михайло Олексійович Лаврент'єв / О. С. Лимарченко. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. — с. 21

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред. | ред. код]