Ейлсбері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ейлсбері
Герб
герб
Kingsbury Square Aylesbury Bucks.jpg
Основні дані
51°49′00″ пн. ш. 0°48′44″ зх. д. / 51.8168000000277757522° пн. ш. 0.812400000028° зх. д. / 51.8168000000277757522; -0.812400000028Координати: 51°49′00″ пн. ш. 0°48′44″ зх. д. / 51.8168000000277757522° пн. ш. 0.812400000028° зх. д. / 51.8168000000277757522; -0.812400000028
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адмінодиниця Бакінгемшир[d]
Столиця для Бакінгемшир (церемоніальне графство Англії)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Fleet Marstond, High Wycombed ?
Площа 15,5 км²[1]
Населення 83 407 осіб (2016)[1]
Міста-побратими Бург-ан-Бресс
Телефонний код (+44) 01296
Часовий пояс UTC+0
GeoNames 2656719
OSM r3087398  ·R
Міська влада
Вебсторінка aylesburytowncouncil.gov.uk
Мапа


CMNS: Ейлсбері у Вікісховищі

Ейлсбері (англ. Aylesbury) — місто на південному сході Великої Британії, головне місто графства Бакінгемшир і району Ейлсбері-Вейл. Ейлсбері розташоване на півдні центральної Англії, в 58 км на північний захід від центру Лондона. Входить до складу Лондонського метрополітенського району. За переписом 2001 року населення склало 65 173 особи.

В результаті розкопок 1985 року виявлено укріплення залізного віку, які датуються початком IV століття до нашої ери.

У VII столітті сестрами Едбургою і Едітою в Ейлсбері заснований монастир.

Ейлсбері був оголошений новим повітовим містечком Бакінгемшира у 1529 році королем Генріхом VIII: садиба Ейлсбері була однією з безлічі маєтків, що належали Томасу Болейн, батькові Анни Болейн. Чума знищила населення міста в 1603/4 роках[2].

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Лікарня Сток Мандевіль — велика лікарня Національної служби охорони здоров'я на південь від центру міста. Національний центр травм хребта — це один з найбільших у світі спеціалізованих центрів лікування хвороб хребта, і піонерська реабілітаційна робота, проведена там нейрохірургом Людвігом Гутманом, призвела до започаткування Паралімпійських ігор. Він на практиці довів, що спорт для людей з інвалідністю створює умови для успішної життєдіяльності, відновлює психічну рівновагу, дозволяє повернутися до повноцінного життя. З 1948 року за його ініціативою серед людей на колясках щорічно проводяться Стоук-Мандевільські ігри. Стадіон «Сток Мандевіль» розташований поряд з лікарнею і є Національним центром спорту з обмеженими можливостями у Сполученому Королівстві[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ейлсбері