Економіка Західної Сахари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шахта фосфатів Бу Краа в 100 кілометрах від міста Ель-Аюн, Західна Сахара. Два знімки Landsat показують зростання шахти між 1987 і 2000 роками.

Більшість території Західної Сахари - південні провінції - в даний час знаходиться під управлінням Королівства Марокко. Таким чином, більша частина економічної діяльності Західної Сахари відбувається в рамках економіки Марокко.

На території, що управляється Марокко, рибальство та видобуток фосфатів є основними джерелами доходу для населення. [1] На території не вистачає опадів для стійкого сільськогосподарського виробництва; [2] отже, більша частина їжі для міського населення повинна імпортуватися. Торгівля та інша економічна діяльність контролюється урядом Марокко.

Вільна зона (територія, що управляється Полісаріо) в основному не заселена. Практично не існує економічної інфраструктури і основним видом діяльності є верблюдне скотарство. Еміграційний уряд Фронту Полісаріо також підписав контракти на розвідку нафти [3] але практичних робіт немає, оскільки дані зони знаходяться на контрольованій Марокко частині території. 

Ключові сільськогосподарські продукти Західної Сахари включають фрукти та овочі (вирощені в кількох оазисах ), а також верблюдів, овець, кіз, які утримуються кочівниками. [1] Договори про риболовлю та розвідку нафти, що стосуються Західної Сахари, є джерелом політичної напруженості. [4] [5] [6]

Споживання енергії[ред. | ред. код]

Суперечки щодо природних ресурсів[ред. | ред. код]

Договори про риболовлю та розвідку нафти, що стосуються Західної Сахари, є джерелом політичної напруженості. [4] [5] [6] У 2015 році європейський суд визнав недійсною торгову угоду між Європейським Союзом (ЄС) та Марокко, яка стосувалася Західної Сахари, що спричинило дипломатичну реакцію з боку Марокко. [7] У 2018 році Європейський суд вирішив, що риболовецький договір між ЄС та урядом Марокко не включає риболовлі біля берегів Західної Сахари. [8] У квітні 2010 року норвезька державна компанія лосося EWOS припинила закупівлю риб'ячого жиру із Західної Сахари та Марокко (на суму близько 10 мільйонів євро щороку, і за загальною оцінкою від 12 000 до 20 000 тонн риб'ячого жиру в цілому) [9] за "невідповідність рекомендаціям норвезької влади". [10]

У 2002 році нафтові компанії Total SA та Kerr-McGee отримали контракти на розвідку нафти в регіоні. [6] У грудні 2004 року французька нафтова компанія Total SA вирішила не продовжувати ліцензію на Західну Сахару. [11] У травні 2006 року Керр-Макгі вирішили не продовжувати контракт, підписаний з владою Марокко. [12] Американська фірма Kosmos Energy розпочала контракт на дослідження морських територій Західної Сахари в 2013 році, що викликало критику з боку таких активістських груп, як Western Sahara Resource Watch. Desertec, базована в Мюнхені компанія з виробництва сонячної енергії, відмовилася розміщувати завод у Західній Сахарі з "репутаційних причин". [13]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б в The World Factbook. United States Central Intelligence Agency. Accessed April 27, 2018.
  2. Western Sahara. www.cia.gov. CIA World Factbook. Архів оригіналу за 12 June 2007. Процитовано 13 July 2016. 
  3. http://www.sadroilandgas.com/
  4. а б "The Battle for West Africa's Fish". BBC News. 1 August 2001. Accessed 27 April 2018.
  5. а б Lewis, Aidan. "Morocco's fish fight: High stakes over Western Sahara". BBC News. 15 December 2011. Accessed 27 April 2018.
  6. а б в Harris, Bryant. "U.S. Oil Firm Creates Tension over Western Sahara". Inter Press Service. 11 May 2014. Accessed 27 April 2018.
  7. Dudley, Dominic. "Morocco Steps Up Diplomatic Pressure On US And Europe Over Western Sahara Occupation". Forbes. 19 May 2016. Accessed 27 April 2018.
  8. Dudley, Dominic. "European Court Rules Against Morocco Again, Barring Western Sahara's Waters From EU Fisheries Deal". Forbes. 27 February 2018. Accessed 27 April 2018.
  9. EWOS avslutter kjøp av fiskeolje fra Marokko og Vest-Sahara (no). EWOS. 9 April 2010. Архів оригіналу за 10 July 2011. Процитовано 2 September 2010. 
  10. Gir etter for laksepress. Dagbladet (no). 10 April 2010. Процитовано 2 September 2010. 
  11. Upstream Online: Total turns its back on Dakhla block, 2004. Western Sahara Resource Watch. 3 December 2004. Процитовано 2 September 2010. 
  12. Last oil company withdraws from Western Sahara. Afrol News. 2 May 2006. Процитовано 1 October 2010. 
  13. Maung, Zara (23 April 2010). Solar giant Desertec to avoid Western Sahara. The Guardian (London). Процитовано 2 September 2010. 

 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]