Еммануель-Жозеф Сієс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еммануель-Жозеф Сієс фр. Emmanuel Joseph Sieyès
фр. Emmanuel-Joseph Sieyès
Emmanuel Joseph Sieyès, by Jacques Louis David.jpg

65-й Голова Конвента Франції
Час на посаді:
20 квітня 1795 — 5 травня 1795
ПопередникФрансуа Антуан Буассі д’Англа
НаступникТеодор Верньо

17-й Голова Директорії
Час на посаді:
20 червня 1799 — 23 вересня 1799
ПопередникПоль Баррас
НаступникЛуї Жером Гойер

Народився3 травня 1748(1748-05-03)
Фрежус, Франція
Помер20 червня 1836(1836-06-20) (88 років)
Париж, Франція
НаціональністьФранцуз

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еммануель-Жозеф Сієс, відомий як абат Сієс (фр. Emmanuel Joseph Sieyès, 3 травня 1748 Фрежус — 20 червня 1836), Париж — французький політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Син працівника, навчався в католицькій семінарії в Парижі (цього бажали його рідні, а не він сам). 1774 року отримує сан священика. Стає капеланом мадам Софі- тітки Людовіка XVI, а потім генеральним вікарієм в Шартре. Став відомим завдяки брошурі «Essai sur les privilèges» («Есе про привілеї», 1788) и памфлеті «Qu'est ce que le tiers-état?» («Що таке третій стан?», 1789). Бере активну участі у Французькій революції

У 1789 , обирався депутатом третього стану в Генеральні штати. Брав участь у розробці конституції, нових податків, у створенні Національної гвардії. Брошюра Сийеса «Reconnaissance et exposition des droits de l'homme et du citoyen» (1789 г.) була попередницею «декларації прав людини».

Відмовляється від запропонованої йому посади єпископа (1791). Вибраний у конвент. 1793 віддає голос за страту короля.

Після падіння Робесп'єра член Комітету громадського порятунку. У період з 20 квітня по 4 травня 1795 обіймав посаду голови Конвенту. Від складання конституції III року Сієс відмовився. Відмовляється від вступу в Директорію та посади міністра закордонних справ.

У 1798 він був направлений як посол у Берліні.

1799 року вертається у францію і стає директором. Підтримує Наполеона Бонапарта в перевороті 18 брюмера. Стає одним з 3 консулів.

Вибраний до ради п'ятисот. 1797 стає головою ради.

Після реставрації 1815 емігрує до Бельгії. Повертається до Франції після революції 1830 (встановлення Липневої монархії).

Помер 20 червня 1836 року.

Французька академія[ред. | ред. код]

1803 року стає членом Академії наук, але 1815 виключений звідти.

Масонство[ред. | ред. код]

Був членом масонської ложі «Дев'ять сестер».


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]