Еміліано Ґонсалес Наверо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміліано Ґонсалес Наверо
Еміліано Ґонсалес Наверо
Президент Парагваю
4 липня 1908 — 25 листопада 1910
Попередник Беніньйо Феррейра
Наступник Мануель Ґондра
Президент Парагваю
22 березня 1912 — 15 серпня 1912
Попередник Педро Пенья
Наступник Едуардо Шерер
Президент Парагваю
25 жовтня 1931 — 27 січня 1932
Попередник Хосе Патрісіо Ґуджіарі
Наступник Хосе Патрісіо Ґуджіарі
Народився 16 червня 1861(1861-06-16)
Caraguatayd, Кордильєра, Парагвай
Помер 18 жовтня 1934(1934-10-18) (73 роки)
США
Відомий як адвокат, політик
Громадянство Парагвай
Національність парагваєць
Освіта Universidad Nacional de Asunciónd
Політична партія Liberal Partyd

Еміліано Ґонсалес Наверо (ісп. Emiliano González Navero; 16 липня 1861, Караґуатай — 18 жовтня 1934, ПАСШ) — парагвайський політик, тричі президент Парагваю і двічі віце-президент Парагваю.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Еміліано Ґонсалес народився у 1861 і у ранньому дитинстві пережив найважчу поразку Парагваю у Війні проти Потрійного Альянсу.

Закінчив початкову школу в рідному Караґуатаї, а відтак і Національний коледж у Асунсьйоні. Закінчив юридичний факультет Національного університету Асунсьйона. 1887 Ґонсалес став практикуючим юристом, а відтак працював на посаді судді у період правління Хуана Антоніо Ескурри.

Президент Парагваю[ред. | ред. код]

Ґонсалес тричі був Президентом Парагваю, а також віце-президентом за правління Беніньйо Феррейра (1906-1908) і Хосе Патрісіо Ґуджіарі (1928-1932).

Дон Еміліано надлежав до «радикальної» фракції Ліберальної партії Парагваю.

28 листопада 1890 став Головою Верховного Суду.

У лютому 1895 Ґонсалес приєднався до фракції Беніньйо Феррейри.

19 грудня 1904 увійшов до уряду Хуана Баутісти Ґаони у якості міністра фінансів і зберіг цей пост в уряді Сесиліо Баеса.

28 квітня 1906 Феррейра, що змінив Баеса, запросив Гонсалеса у свій уряд.

2 липня 1908 року Беніньйо Феррейра був звергнутий у результаті перевороту, і Гонсалес Наверо очолив тимчасове головування 5 липня того ж року.

Після того, як конституційний період діяльності тимчасової адміністрації сплив, він передав владу Мануелю Гондра 25 листопада 1910.

Однак менше ніж за два місяця Ґондра подав у відставку, і почався період анархії.

22 березня 1912 Ґонсалес знову очолив тимчасове головування, але 15 серпня 1912 передав владу обраному президенту Едуардо Шереру.

Пізніше Ґонсалес вдруге зайняв пост віце-президента при Хосе Патрісіо Ґуджіарі (1928-1932), і у цьому статусі виконував обов'язки голови країни з 26 жовтня 1931 по 28 січня 1932, у період, коли Ґуджіарі тимчасово йшов у відставку, щоби пройти процедуру імпічменту після сумних подій 23 жовтня 1931.

До досягнень періодів правління Ґонсалеса можна віднести відкриття військово-морського інженерного училища, амністії за політичні злочини, надання стипендій молодим художникам, реалізацію вільного і обов'язкової початкової освіти, модернізацію залізниці у Консепсьйон і утворення кількох муніципалітетів по всій країні. Був відкритий Банк Hipotecario, багато вулиць столиці були викладені бруківкою. Вперше міста Вільярріка, Пілар, Енкарнасьйон і Консепсьйон отримали власних мерів; на вулиці Пальма був збудований новий центральний ринок, а також відкритий Музей витончених мистецтв. З іншого боку, його правління було позначене суворими політичними репресіями і закриттям газет.

Ґонсалес був одружений з Аделі Ліма, що померла 7 вересня 1928. Після цього Еміліано пішов із політики і помер у себе вдома у Сполучених Штатах, 18 жовтня 1934.