Ендомітоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема ендомітозу. Клітина проходить інтерфазу (G1, S та G2 фази) і входить в перші стадії мітозу (M), не завершуючи його. В результаті виникають поліплоїдні ядра.

Ендомітоз (від лат. Ендо … і мітоз) — процес подвоєння числа хромосом в ядрах клітин багатьох протистів, рослин і тварин, за яким не наступає поділ ядра і самої клітини. В процесі ендомітозу (на відміну від багатьох форм мітозу) не відбувається руйнування ядерної оболонки і ядерця, не відбувається утворення веретена поділу і не реорганізується цитоплазма, але при цьому (як і при мітозі) хромосоми проходять цикли спіралізації і деспіралізаціі. Повторні ендомітози призводять до виникнення поліплоїдних ядер, від чого в клітині збільшується вміст ДНК.

Також ендомітозом називають багаторазове подвоєння молекул ДНК в хромосомах без збільшення числа самих хромосом; як результат утворюються політенні хромосоми. При цьому відбувається значне збільшення кількості ДНК в ядрах.

Література[ред. | ред. код]

  • Руководство по цитологии: В 2-х т. — М. — Л., 1966. — Т. 2.
  • Михайлов В. П. Амитоз, эндомитоз // Введение в цитологию. Л.: Медицина. 1968. С. 163–171.
  • Гольдберг Е. Д., Воробьева М. Г. Костномозговое кроветворение при острейшей форме лучевой болезни, вызванной облучением на сильноточном бетатроне 25 МэВ // Вопросы радиобиол. и биол. действия цитостатических препаратов. — Томск, 1970. — Т.2. — С.5 − 12.
  • Гольдберг Е. Д., Лапина Г. Н., Карпова Г. В. Новые данные к механизму образования гигантских нейтрофильных лейкоцитов при острой лучевой болезни // Вопросы радиобиол. и биол. действия цитостатических препаратов. — Томск, 1971. — Т.3. — С.43 − 46.