Епітеліальні куприкові ходи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pilonidal cyst
Дві пілонідальні кісти в дорослого чоловіка.
Дві пілонідальні кісти в дорослого чоловіка.
Спеціальність дерматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L05
OMIM 173000
DiseasesDB 31128
eMedicine emerg/771
MeSH D010864
CMNS: Sinus pilonidalis у Вікісховищі

Епітеліальний куприковий хід (англ. Pilonidal sinus) (синоніми: пілонідальна кіста, дермоїдна кіста, кіста куприка, пілонідальний синус) — вроджена аномалія шкіри та підшкірної жирової клітковини в крижово-куприковій ділянці, яка зустрічається у 1-3% населення України. Являє собою кісту чи абсцес біля чи у міжсідничній щілині що часто містить шматочки волосся та шкіри.[1] Неускладнений куприковий хід може тривало не турбувати пацієнта, але при травмі або інфікуванні виникає нагноєння (абсцес, флегмона), яке при неадекватному лікуванні переходить у хронічну форму — вторинну гнійну норицю.[2]

Етимологія[ред. | ред. код]

"Пілонідальний" означає "гніздо з волосся", і походить від латинських слів "волосся" (pilus) та "гніздо" (nidus).[3] Термін вперше використаний Гербертом Майо у 1833.[4][5] R.M. Hodges був першим, хто використав термін "пілонідальна киста" щоб описати цей стан у 1880.[6][7]

Симптоми[ред. | ред. код]

Пілонідальні кісти часто дуже болючі, і зазвичай зв’являються у віці 15-35.[3] Хоча її зазвичай знаходять біля куприкової кістки, кіста може вражати пуп, пахви, чи район геніталій,[8] хоча в цих місцях трапляється набагато рідше.

Деякі люди з пілонідальною кістою не відчувають жодних симптомів.[9]

Пілонідальний синус[ред. | ред. код]

Синусовий прохід, або маленький канал, може початись від джерела інфекції та відкриватись на поверхні шкіри. Матеріал з кисти може витікати через пілонідальний синус. Пілонідальна киста зазвичай болюча, але при осушуванні пацієнт може не відчувати болю.

Причини[ред. | ред. код]

Однією із запропованих причин пілонідальних кист є вросле волосся.[10] Вважається, що надмірне сидіння збільшує схильність людей до цього захворювання тому що збільшується тиск на район куприка. Травми скоріш за все не спричинюють пілонідальні кісти, хоча, такий випадок може стати результатом запалення існуючої кисти. Є випадки, коли це трапилось через кілька місяців після локального пошкодження цієї області. Сильне потовиділення також може зробити внесок у розвиток пілонідальної кісти. Волога може заповнити розтягнений волосяний фолікул, що допомагає створити середовище з низьким вмістом кисню, сприятливе для розмноження анаеробних бактерій, яких знаходять у пілонідальних кистах. Присутність бактерій та низькі рівні кисню утрудняють загоєння ран та загострюють формування пілонідальної кисти.[11]

Це захворювання було поширене в армії США протягом Другої світової війни. Більше вісімдесяти тисяч солдатів з цією хворобою потребували госпіталізації.[12] Її називали "Джипове сидіння" чи "хвороба пасажира Джипа", тому що основна частина госпіталізованих, пересувались за допомогою Джипів, і вважалось що довгі поїздки по вибоїстих дорогах спричинювали цей стан через подразнення та тиск на куприк.

Лікування[ред. | ред. код]

Пілонідальна киста через два дні після хірургії.

Лікування може включати терапію антибіотиками, гарячі компреси та застосування депіляторних кремів. Проте такі заходи можуть приносити (але не завжди) лише тимчасове полегшення. Лікування епітеліального куприкового ходу на сьогоднішній день лише оперативне, оскільки тільки хірургічне втручання дозволяє повністю вилікувати хворого.[2]


Зноски[ред. | ред. код]

  1. Klass, Alan (November 1, 1956). The So-Called Pilo-Nidal Sinus. Canadian Medical Association Journal 75 (9): 737–742. PMC 1823328. Процитовано February 8, 2013. 
  2. а б Військово-медичне управління служби безпеки України. Архів оригіналу за 1 листопад 2012. Процитовано 9 березень 2013. 
  3. а б Pilonidal Cyst: Definition. Mayo Clinic. 2012-12-05. Архів оригіналу за 2012-12-27. Процитовано 2013-02-08. 
  4. Lanigan, Michael (2012-09-27). Pilonidal Cyst and Sinus. Medscape. WebMD. Архів оригіналу за 2008-10-22. Процитовано 2013-02-08. 
  5. Saad, Saad; Shakov, Emil; Sebastian, Vinod; Saad, Adam (2007). The use of Wound Vacuum-assisted Closure (V.A.C.™) system in the treatment of Recurrent or Complex Pilonidal Cyst Disease: Experience in 4 Adolescent Patients. The Internet Journal of Surgery 11 (1). ISSN 1528-8242. doi:10.5580/382. 
  6. Hodges, RM (1880). Pilonidal sinus. The Boston Medical and Surgical Journal 103: 485–586. 
  7. Kanerva, 2000, p. 821
  8. Rao, Amrith; Sharma, Mohit; Thyveetil, Mabel; Karim, Omer (December 2006). Penis: An Unusual Site for Pilonidal Sinus. International Urology and Nephrology 38 (3–4): 607–608. doi:10.1007/s11255-005-4761-5. 
  9. Doerr, Steven. Pilonidal Cyst. eMedicineHealth. с. 1. Архів оригіналу за 2013-02-12. Процитовано 2013-02-08. 
  10. Pilonidal Cyst: Causes. Mayo Clinic. 2012-12-05. Архів оригіналу за 2008-10-25. Процитовано 2013-02-08. 
  11. Bascom, John; Bascom, Thomas (October 2002). Failed Pilonidal Surgery. Archives of Surgery 137 (10): 1146–50. PMID 12361421. 
  12. Pilonidal disease. DermNet NZ. Архів оригіналу за 2007-09-19. Процитовано 2007-11-18. 

Посилання[ред. | ред. код]