Ернест Марсден

Ернест Марсден
Народився	19 лютого 1889(1889-02-19)  Манчестер, Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство
Помер	15 грудня 1970(1970-12-15) (81 рік)  Веллінгтон, Нова Зеландія
Країна	Велика Британія
Діяльність	фізик, фізик-ядерник
Alma mater	Манчестерський університет, Веллінгтонський університет
Галузь	фізика
Заклад	Манчестерський університет
Посада	President of the Royal Society of New Zealandd
Науковий керівник	Ернест Резерфорд
Членство	Лондонське королівське товариство
Війна	Перша світова війна
Відомий завдяки:	Експеримент Гейгера — Марсдена
Нагороди	член Лондонського королівського товариства Knight Companion of the Order of the Bathd член Королівського товариства Ті Арапангіd (1922) медаль і премія Резерфорда (1948) honorary doctor of Victoria University of Wellingtond (1965)
Ернест Марсден у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марсден.

Сер Ернест Марсден (англ. Sir Ernest Marsden; 1889–1970) — новозеландський фізик.

Працював в Манчестерському університеті в 1911–1914 рр. під керівництвом Е.Резерфорда. 1914 р. переїхав до Нової Зеландії, де був (до 1922 р.) професором Веллінгтонського університету, в 1926–1954 рр. працював у Департаменті наукових і промислових досліджень.

Роботи з вивчення радіоактивності, розсіювання альфа-частинок, трансмутації елементів, виміру природної радіації довкілля, зокрема радіоактивності земних порід, ґрунту, планктону тощо.

Спільно з Г.Гейгером в 1909–1910 рр. виконав експериментальне дослідження проходження альфа-частинок через тонкі пластинки із золота й інших металів, встановивши, що деяка незначна частина альфа-частинок розсіюється на значні кути (більш як 90°). Результати цих дослідів привели Резерфорда до створення планетарної моделі атома.

Член Королівського товариства Нової Зеландії (у 1947 р. — президент). Член Лондонського королівського товариства (1946). 1971 р.

Література

• Храмов Ю. А. Марсден Эрнест (Marsden Ernest) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 180. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)