Веллінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веллінгтон
англ. Wellington
маорі: Te Whanga-nui-a-Tara
Wellington photo montage.jpg
Прапор Веллінгтон
Прапор
Герб Веллінгтон
Герб
Official logo of Веллінгтон
Logo
Прізвисько: Welly, Вітряне місто
Координати: 41°17′20″ пд. ш. 174°46′38″ сх. д. / 41.28889° пд. ш. 174.77722° сх. д. / -41.28889; 174.77722
Країна Нова Зеландія Нова Зеландія
Регіон Веллінгтон
Територія Веллінгтон, Нижній Хатт, Верхній Хатт, Поріруа
Британське поселення 20 вересня 1839 року
Уряд [1]
 - Тип Парламентська демократія та Конституційна монархія
Площа
 - Місто 444 км²
 - Агломерація 1 390 км²
Населення (перепис 2008)
 - Місто 381 900
 - Агломерація 385 600
Часовий пояс NZST (UTC+12)
 - Літній час NZDT (UTC+13)
Поштовий код 5000, 5300, 6000
Телефонний код(и) 04
Веб-сайт: wellingtonnz.com
Розташування міста на мапі Нової Зеландії
Розташування міста на мапі Нової Зеландії

Веллінгтон (англ. Wellington, маорі: Te Whanga-nui-a-Tara) — столиця Нової Зеландії, друге за чисельністю населення місто країни і найбільша столиця серед країн Полінезії. Місто також відоме і своєю назвою на мові корінного населення Ті Фанауи-а-тара (маорі.: Te Whanganui-a-Tara).

Природні умови[ред. | ред. код]

Місто розташовується на півдні Північного острова, на березі бухти вулканічного походження Лембтон-Харбор, що є частиною протоки Кука. Через це місто досить часто піддається сильним штормовим вітрам. Столиця оточена горбами. Місто визнане сейсмонебезпечним. Природна рослинність представлена деревами і чагарниками, серед яких переважають вічнозелені види.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат — субтропічний морський (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена). Найтепліший місяць — січень (середня температура 16 °C), тоді як найхолодніший — липень (середня температура 8 °C). За рік в середньому випадає 1250 мм опадів, переважно у вигляді дощів. Сніг спостерігається лише високо в горах.

Клімат 1928–2015, 1961–2015
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 30,1 30,1 28,3 24,7 22,0 18,3 17,6 19,3 21,9 25,1 26,9 29,1 30,1
Середній максимум, °C 20,1 20,3 19,0 16,6 14,0 11,9 11,1 11,9 13,4 15,0 16,7 18,6 15,7
Середня температура, °C 16,6 16,8 15,7 13,6 11,3 9,3 8,5 9,1 10,5 11,9 13,4 15,3 12,7
Середній мінімум, °C 13,1 13,3 12,4 10,7 8,6 6,7 5,9 6,4 7,5 8,8 10,1 12,0 9,6
Абсолютний мінімум, °C 4,1 5,2 4,6 2,6 1,0 −0,1 0,0 −0,1 0,2 1,2 2,1 3,4 −0,1
Норма опадів, мм 77.8 76.9 86.1 98.2 120.3 131.2 136.4 124.5 99.6 110.7 88.4 93.5 1243.6
Кількість сонячних годин 240,3 205,0 194,7 153,8 126,0 102,3 111,4 137,2 163,2 191,1 210,8 222,9 2058,7
Кількість дощових днів 7,2 7,0 8,3 9,4 11,6 13,3 13,3 13,0 11,0 11,5 9,4 9,0 124,0
Вологість повітря, % 79.5 81.6 82.2 82.8 84.6 85.9 86.1 84.6 80.6 80.4 78.9 79.7 82.2
Джерело: CliFlo[2]

Населення[ред. | ред. код]

За даними 2005 р. чисельність населення міської зони Веллінгтона становить 370 000 осіб. У прилеглих до міської межі населених пунктах, що регіонально відносяться до «великого Веллінгтона» проживає ще 182 000 осіб. Щорічний приріст населення становить в середньому 3.5 %. Площа міста становить 290 км².

Приблизно 19% чисельності населення складають діти молодше 15 років і близько 9% люди старші 65 років. Серед етнічних груп переважають європейці, складаючи не менше 81 % від загальної чисельності населення міста. Наступною найбільшою етнічною групою є маорі, складають більше за 4 % населення міста. Решта населення це в основному представники азіатських народів і вихідці з країн Полінезії.

Переважаючою мовою спілкування є англійська. Іншими найбільш часто вживаними мовами є французька, маорі, самоан, німецька і китайська.

Велика частина жителів Велінгтона сповідає християнство. Послідовники ісламу, юдаїзму і буддизму також широко представлені у Веллінгтоні.

Освіта[ред. | ред. код]

Університет Вікторії має чотири кампуси і працює за системою трьох триместрів (початок - березень, липень і листопад)[3]. 2008 року в ньому навчалося 21 380 студентів; з них 16 609 були студентами денного відділення. Університет має 1930 штатних співробітників[4].

Кампуси в Веллінгтоні мають університет Мессі та університет Отаго. Інші виши — Веллінгтонський технологічний інститут, Новозеландська музична школа, Нова драматична школа Нової Зеландії.

Історія[ред. | ред. код]

На початку XIX століття почався процес захоплення європейцями земель корінного населення маорі. У 1839 р. полковник Вільям Вейкфілд, що служив у Новозеландській компанії, заснував місто трохи північніше за його сучасне розташування. Проте у 1840 р. сильні розливи річки Хатт примусили переселитися на південь. Перші переселенці назвали місто Веллінгтоном на честь фельдмаршала герцога Артура Велслі Веллінгтона, командувача об'єднаними англо-голландськими військами, за ту допомогу, яку він надав першим переселенцям. Сильний землетрус 1848 р. викликав серйозні руйнування в місті, а у 1854 р. з тієї ж причини загинули багато людей. У 1865 р. Веллінгтон став столицею Нової Зеландії, якою він є і досі.

Економіка[ред. | ред. код]

Гавань Веллінгтона є одним з головних морських портів Нової Зеландії і обслуговує як внутрішнє, так і міжнародне судноплавство. Порт обробляє приблизно 10,5 мільйона тонн вантажів щорічно[5], імпортуючи нафтопродукти, автомобілі, корисні копалини та експортуючи м'ясо, деревину, молочну продукцію, шерсть та фрукти. Багато круїзних суден також заходять у порт.

Урядовий сектор вже давно є опорою економіки. Традиційно центральне розташування Веллінгтона означало, що це місце розташування багатьох головних офісів компаній різних секторів - зокрема в галузі фінансів, технологій та важкої промисловості, після економічної дерегуляції та приватизації багато штаб-квартир перебралися до Окленда[6][7].

Туризм, мистецтво та культура, кіно та ІКТ відіграють все більшу роль в економіці міста. Середній дохід Веллінгтона значно перевищує середній показник у Новій Зеландії[8] і найвищий серед усіх новозеландських міст.[9] У ньому значно більша частка людей з вищою кваліфікацією, ніж в середньому по країні[10]. Основні компанії, що мають штаб-квартиру у Веллінгтоні:

  • Centreport
  • Chorus Limited
  • Contact Energy
  • The Cooperative Bank
  • Datacom Group
  • Infratil
  • Kiwibank
  • Meridian Energy
  • New Zealand Post
  • New Zealand Exchange
  • Todd Corporation
  • Trade Me
  • Weta Digital
  • Wellington International Airport
  • Xero
  • Z Energy

За переписом 2013 року найбільшою галуззю зайнятості для мешканців Веллінгтона були професійні, науково-технічні служби (25 836 осіб), державне управління та безпека (24 366 осіб), охорона здоров'я та соціальна допомога (17 466 осіб), освіта та навчання (16 550 осіб) і роздрібна торгівля (16 203 особи)[11]. Крім того, Веллінгтон є важливим центром новозеландської кіно- та театральної індустрії та другий за Оклендом за кількістю підприємств екранного виробництва[12].

Культура[ред. | ред. код]

Будівля парламенту (вулик)

Веллінгтон — надзвичайно гарне і затишне місто, що вражає великою кількістю мостів, тунелів, парків і скверів. Його архітектурна зовнішність різноманітна: еклектичні споруди XIX — першої половини XX століть на вулицях міста поєднуються з будівлями сучасного стилю і масовою дерев'яною забудовою. Однією з найцікавіших споруд столиці є округла будівля парламенту, яку містяни називають вуликом. Навпроти парламенту розташований колишній палац уряду — друга за величиною споруда з дерева у світі. Також привертає увагу собор Святого Павла. Вражає столичний ботанічний сад, що знаходиться на схилі високої гори.

Музеї та установи культури[ред. | ред. код]

Музика[ред. | ред. код]

У Веллінгтоні з'явилися такі музичні гурти, як Flight of the Conchords, The Warratah, The Mockers, The Phoenix Foundation, Shihad, Beastwars, Fly My Pretties, Fat Freddy's Drop, The Black Seeds, Demoniac.

Новозеландський симфонічний оркестр, струнний квартет Невайн і камерний оркестр Нової Зеландії базуються в Веллінгтоні. Місто також є батьківщиною біг-бенду Роджера Фокса і всесвітньо відомого чоловічого хору Vocal FX.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mayor Peter Chin
  2. CliFlo - National Climate Database. NIWA. Процитовано 20 June 2015. 
  3. Victoria University of Wellington – website. Victoria University of Wellington. Архів оригіналу за 14 July 2009. Процитовано 29 July 2009. 
  4. Victoria in the year 2008. Victoria University of Wellington. Архів оригіналу за 15 August 2009. Процитовано 29 July 2009. 
  5. Frequently Asked Questions. www.centreport.co.nz (en). Архів оригіналу за 11 February 2017. Процитовано 10 February 2017. 
  6. The Encyclopedia of NZ – Economic fall and rise: 1976–2006. Te Ara. 13 July 2012. Архів оригіналу за 5 September 2013. Процитовано 16 September 2013. 
  7. Terry Hall (23 July 2012). Wellington businesses are fighting back. The Dominion Post. Архів оригіналу за 25 August 2012. Процитовано 28 October 2012. 
  8. Living in Wellington. Careers New Zealand. 19 December 2008. Архів оригіналу за 19 December 2008. Процитовано 19 June 2015. 
  9. Comparison of New Zealand cities. Emigrate New Zealand. 2006. Архів оригіналу за 23 February 2012. Процитовано 26 February 2012. 
  10. Wellington Facts & Figures – Census Summaries – 2006 – Occupation & Qualifications – New Zealand. Statistics New Zealand. 10 February 2013. Архів оригіналу за 10 February 2013. Процитовано 19 June 2015. 
  11. 2013 Census QuickStats about work and unpaid activities. Statistics New Zealand. 31 March 2015. Архів оригіналу за 15 November 2015. Процитовано 21 May 2017. 
  12. Screen Industry Survey: 2007/08 – (spreadsheet – see pages 5, 8). Statistics New Zealand. 2008. Архів оригіналу за 8 August 2009. Процитовано 1 August 2009. 

Посилання[ред. | ред. код]