Ернест Поль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ернест Поль
Tablica Ficinus.jpg
Пам'ятний знак у Руді-Шльонській
Особові дані
Народження 3 листопада 1932(1932-11-03)
  Руда-Шльонська, Польща
Смерть 12 вересня 1995(1995-09-12) (62 роки)
  Гаузах, Німеччина
Зріст 173 см
Вага 72 кг
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Позиція нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1949–1952 Польща «Славія» (Руда-Шльонська) ? (?)
1952–1953 Польща «Ожел» (Лодзь) ? (?)
1954–1957 Польща ЦВКС (Варшава) 56 (43)
1957–1967 Польща «Гурнік» (Забже) 205 (137)
1968-1969 США «Полонія» (Нью-Йорк)  ? (?)
1969–1970 США «Вістула» (Гарфілд) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1955–1965 Польща Польща 46 (39)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1967–1968 Польща «Гурнік» (Забже) (тренер)
1972-1975 Польща «Гурнік» (Забже) (тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ернест Поль (пол. Ernest Pohl[комент. 1], 3 листопада 1932(19321103), Руда-Шльонська — 12 вересня 1995, Гаузах[1]) — польський футболіст німецького походження[2], що грав на позиції нападника та півзахисника. Відомий за виступами в польських клубах «Гурник» із Забже та «Легія», у складі яких ставав неодноразовим чемпіоном країни та володарем Кубка Польщі, а також у складі збірної Польщі. Триразовий кращий бомбардир чемпіонату Польщі. Володар рекорду Польщі за числом забитих м'ячів у чемпіонаті країни — 186 голів.[комент. 2] Його іменем у 2005 названий клубний стадіон «Гурніка» (Забже).[3][1]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ернест Поль народився у Руді-Шльонській у 1932 році. За фахом він був гірничим техніком, проте працював також як інструктор з футболу. Розпочав виступи на футбольних полях у нижчоліговій команді зі свого рідного міста «Славія». У 1952 році Ернеста Поля призвали на військову службу, яку він проходив спочатку в клубі «Ожел» із Лодзі.[2] У 1954 році він перейшов до варшавського військового клубу вищого польського дивізіону ЦВКС, відомому пізніше як «Легія». У цей час у складі варшавської команди виступали низка гравців із Сілезії, зокрема Едвард Шимковяк, Люціян Брихчий, Генрік Кемпний. Усі вони склали основу команди, яка двічі поспіль у 1955 і 1956 роках вигравала і чемпіонат країни, і Кубок Польщі. Угорський тренер «Легії» Янош Штайнер відразу відчув бомбардирський хист Поля, і швидко зробив його одним із гравців основи. Нападник швидко виправдав довіру тренера, і вже в 1954 році він став одним із двох кращих бомбардирів польської першості. У першому виграному чемпіонаті варшавський клуб лише незначно випередив конкурентів, то в сезоні 1956 року перевага столичних армійців над суперниками була настільки значною, що вони перемагали інші команди навіть із двозначним рахунком. Зокрема, команду краківської «Вісли» «Легія» перемогла з рахунком 12-0, причому в цьому матчі Поль відзначився 5 забитими м'ячами.[4]

У 1957 році Ернест Поль став гравцем «Гурніка» із Забже. У цій команді нападник грав протягом 11 років. За цей час він додав до своїх досягнень 8 титулів чемпіона Польщі, у тому числі 6 разів підряд, а також ще й титул володаря Кубка Польщі. У сілезькому клубі він також відзначався своїми бомбардирськими якостями, ще двічі виграючи титул кращого бомбардира чемпіонату Польщі.[2] У 1962 році Поль також відзначився рідкісним досягенням — у матчі з краківською «Краковією» він забив 6 із 9 м'ячів своєї команди.[1] Усього за час виступів у вищому дивізіоні польського футболу нападник відзначився 186 забитими м'ячами, що тривалий час залишається кращим показником в історії чемпіонатів Польщі.[4] У 1964 році Ернест Поль отримав звання футболіста року за версією газети «Sport».[5]

Після закінчення виступів у «Гурніку» Поль ще протягом двох років грав у США за клуби польської діаспори «Полонія» (Нью-Йорк) і «Вістула» (Гарфілд), після чого завершив виступи на футбольних полях.[1]

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Ернест Поль ще 1955 року дебютував у складі національної збірної Польщі в товариському матчі зі збірною Румунії.[6] Усього в складі збірної футболіст зіграв 46 матчів, у яких відзначився 39 забитими м'ячами.[3] У складі польської збірної він брав участь в Олімпійських ігор 1960 року, на яких у матчі зі збірною Тунісу відзначився 5 забитими м'ячами[1], щоправда це не допомогло польській збірній пройти до наступного етапу змагань.

Після завершення футбольної кар'єри[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри професійного футболіста Ернест Поль з перервами працював у тренерському штабі «Гурніка». У 1990 році він виїхав на постійне проживання до Німеччини, куди раніше виїхали дві його дочки та дружина.[7] Помер Ернест Поль у німецькому місті Гаузах 12 вересня 1995 року.[1]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2005 році іменем Ернеста Поля названий стадіон у Забже, який є клубною ареною місцевого «Гурніка», в якому провів більшу частину своєї кар'єри Ернест Поль.[3][1]

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Легія» (Варшава): 1955, 1956
«Гурнік»: 1957, 1959, 1961, 1962/63, 1963-64, 1964-65, 1965-66, 1966-67
«Легія» (Варшава): 1954-55, 1955-56
«Гурнік»: 1964-65

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки та коментарі[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. У 1952—1990 використовувався варіант написання імені та прізвища в полонізованому варіанті Ernest Pol у рамках полонізації німецьких імен
  2. Згідно даних таблиць статистики по сезонах, на рахунку Поля 180 м'ячів, польські футбольні статистики натомість подають кількість 186 м'ячів.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А. В. Савин. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 501. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-22359-6. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]