Збірна Тунісу з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туніс
Емблема
Туніс
Асоціація Федерація футболу Тунісу
Тренер Туніс Набіль Маалул
Найбільше виступів Садок Сассі (116)
Найкращий бомбардир Іссам Джемаа (36)
Місце в рейтингу ФІФА 23-є
 (на 20 вересня 2018 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Туніс Туніс 2:1 Алжир Алжир
(Туніс, Туніс; 25 червня 1957)
Найбільша перемога
Туніс Туніс 7:0 Того Того
(Туніс, Туніс; 7 січня 2000)

Туніс Туніс 7:0 Малаві Малаві
(Туніс, Туніс; 26 березня 2005)
Туніс Туніс 8:1 Джибуті Джибуті
(Радес, Туніс; 12 червня 2015)

Найбільша поразка
Туніс Туніс 1:10 Угорщина Угорщина
(Угорщина; 24 липня 1960)
Чемпіонат світу
Виступів 5 (вперше у 1978)
Найвище досягнення груповий турнір, 1978, 1998, 2002, 2006
Кубок Африки
Виступів 18 (вперше у 1962)
Найвище досягнення чемпіон, 2004

Збірна Тунісу з футболу (араб. منتخب تونس لكرة القدم‎) — футбольна збірна, яка представляє Туніс у міжнародних матчах і на турнірах з футболу. Контролюється Федерацією футболу Тунісу.

Станом на 20 вересня 2018 року посідає 23-є місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Збірна Тунісу у 1939 році

Рання історія[ред. | ред. код]

Ще до здобуття незалежності, з 1928 року почала збиратись збірна Тунісу, яка проводила товариські матчі проти регіональних або національних збірних.

1957 року, відразу після проголошення незалежності Тунісу, була створена Федерація футболу Тунісу і вже 25 червня 1957 року була проведена перша офіційна гра проти збірної Алжиру, яка ще не була незалежною державою.

Незабаром після того, 24 липня 1960 року збірна Тунісу зазнала своєї найбільшої поразки від збірної Угорщини з рахунком 1:10, а менше ніж через місяць, 18 серпня, туніська команда здобула найбільшу досі перемогу — 8:1 проти збірної Тайваню.

Стартові успіхи[ред. | ред. код]

Команда потрапила на перший же свій КАН у 1962 році. У півфіналі збірна Тунісу програла господарям збірній Ефіопії, в матчі за третє місце крупно обіграла збірну Уганду. Туніс потрапив і на наступний КАН-1963, проте зайняв там останнє місце в групі.

Збірна Тунісу на ЧС-1978

На домашньому чемпіонаті Африки 1965 року збірна дійшла до фіналу, де Туніс в додатковий час поступився збірній Гані, але вже на наступний чемпіонат збірна навіть не пробилася в перший раунд.

Занепад[ред. | ред. код]

З початку 1970-х років збірна три рази пропустила кваліфікацію на КАН, а 1976 року хоч і взяла участь у кваліфікації, проте подолати її не змогла.

Новий підйом національної збірної відбувся в кінці 1970-х років, коли збірна вперше пробилася у фінальну частину чемпіонату світу в Аргентині. У першому ж своєму матчі на турнірі тунісці обіграли з рахунком 3:1 збірну Мексики. Це була історична перемога, оскільки стала першою на чемпіонатах світу для команд з Чорного континенту. У другому турі тунісці зазнали поразка з мінімальним рахунком (0:1) від збірної Польщі, а у третьому — здобули нічию з діючим чемпіоном світу збірною ФРН. Щоправда, цей результат не дозволив Тунісу пройти в стадію плей-офф, але африканська збірна змусила говорити про себе весь світ. Крім того, напередодні мундіалю Туніс зайняв 4 місце на кубку африканських націй.

Проте, з 1980-х років у збірної розпочався занепад — після того, як збірна пробилася до фінального раунду КАН у 1982 році, туніські футболісти 12 років не виступали на футбольних форумах. Лише 1994 року збірна Тунісу повернулась на КАН, де на домашньому турнірі вилетіла вже в першому раунді, але вже через два роки стала срібним призером Африки.

Повернення на світову арену[ред. | ред. код]

Надалі збірна, набравши ходи, потрапила на три мундіалі постіль, проте ні в 1998 році у Франції, ні в 2002 році в Японії і Кореї «Орли Карфагена» не пройшли груповий етап, займаючи останні місця. На азіатських полях тунісці запам'яталися головним чином своїми вусами, заслуживши прізвисько самої вусатої збірної світу. Не останню роль у невдачі Тунісу в Японії та Кореї відіграло рішення місцевої федерації футболу розірвати контракт з французьким тренером Анрі Мішелем. На світову першість команду повезли туніські фахівці, які особливих успіхів навіть на африканському рівні не домагалися.

Після японсько-корейської невдачі федерація футболу Тунісу запросила на посаду головного тренера француза Роже Лемера, який в 2000 році в ролі головного тренера «триколірних» виграв чемпіонат Європи. Саме при цьому наставнику збірна Тунісу досягла найбільшого успіху в своїй історії — у 2004 році команда виграла домашній Кубок Африки. Лемерр не тільки привернув до складу команди молодих і перспективних тунісців, а й зумів умовити пару перспективних бразильців прийняти туніське громадянство і почати виступи за футбольну збірну. Шансів коли-небудь зіграти за збірну Бразилії у них не було ніяких, а от у Тунісі вони стали зірками. Першопрохідці — натуралізовані бразильці Франсілеудо Дос Сантос і Жозе Клейтон — стали ключовими фігурами на своїх позиціях відповідно в атаці і обороні. В переможному фіналі Кубка Африки проти Марокко саме ці два гравці стали головними дійовими особами. Форвард відкрив рахунок (і став найкращим бомбардиром турніру), а захисник може вважатися співавтором вирішального гола, оскільки Джазірі після його потужного удару, що припав в голкіпера, залишалося просто добити м'яч у порожні ворота.

Збірна Тунісу у матчі проти збірної України на ЧС-2006

В тому ж 2005 році тунісці як чемпіони Африки взяли участь у розіграші Кубка конфедерацій 2005 року у Німеччині. Поступившись господарям — 0:3 і чемпіонам Південної Америки аргентинцям — 1:2 (при цьому африканці не реалізували пенальті), у матчі, який вже нічого не вирішував, тунісці святкували перемогу над збірною Австралії — 2:0.

Відбірний турнір до чемпіонату світу в Німеччині Туніс провів не найбільш видатним чином, але заповітну путівку завоював. Збірна потрапила в одну відбіркову групу з командами Марокко, Гвінеї, Кенії, Ботсвани і Малаві. Природно, чемпіони Африки вважалися беззаперечними фаворитами, але в перших чотирьох матчах домоглися тільки однієї перемоги при двох нічиїх і одній поразці. Невдала смуга була перервана в матчі з малавійцями, які були розгромлені з рахунком 7:0. Після цього збірна Тунісу провела ще кілька вражаючих ігор, але питання про поїздку до Німеччину не було зняте аж до останнього матчу. 7 листопада 2005 року Туніс приймав на своєму полі збірну Марокко. Господарів влаштовувала нічия, гостей — тільки перемога. Марокканці провели непоганий матч, двічі вели в рахунку, але клас команди Роже Лемерра виявився вище. Збірній Тунісу вдалося добитися нічиї 2:2 і вийти на ЧС-2006, де знову не змогла пройти груповий етап, здобувши лише одне очко.

Наш час[ред. | ред. код]

Збірна Тунісу у 2010 року

Після мундіалю збірна втратила ряд основних футболістів, а 2008 року пішов і Роже Лемер, тому наразі збірна втратила провідне місце в африканському футболі.

Кубок світу[ред. | ред. код]

  • 1930-1958 — не брала участі
  • 1962 — не пройшла кваліфікацію
  • 1966 — відмовилася від участі
  • 19701974 — не пройшла кваліфікацію
  • 1978 — груповий турнір
  • 19821994 — не пройшла кваліфікацію
  • 1998 — груповий турнір
  • 2002 — груповий турнір
  • 2006 — груповий турнір
  • 20102014 — не пройшла кваліфікацію
  • 2018 — груповий турнір

Кубок Африки[ред. | ред. код]

  • 19571959 — не брала участі
  • 1962 — третє місце
  • 1963 — груповий турнір
  • 1965 — друге місце
  • 1968 — не пройшла кваліфікацію
  • 19701974 — не брала участі
  • 1976 — не пройшла кваліфікацію
  • 1978 — четверте місце
  • 1980 — відмовилася від участі
  • 1982 — груповий турнір
  • 19841992 — не пройшла кваліфікацію
  • 1994 — груповий турнір
  • 1996 — друге місце
  • 1998 — чвертьфінал
  • 2000 — четверте місце
  • 2002 — груповий турнір
  • 2004 — чемпіон
  • 2006 — чвертьфінал
  • 2008 — чвертьфінал
  • 2010 — груповий турнір
  • 2012 — чвертьфінал
  • 2013 — груповий турнір
  • 2015 — чвертьфінал
  • 2017 — чвертьфінал

Поточний склад[ред. | ред. код]

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (2 червня 2018 року).

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Фарук Бен-Мустафа (1989-07-01)1 липня 1989 (вік 28 років) 15 0 Саудівська Аравія «Аш-Шабаб» (Ер-Ріяд)
16 1ВР Аймен Матлуті (капітан) (1984-09-14)14 вересня 1984 (вік 33 роки) 69 0 Саудівська Аравія «Аль-Батін»
22 1ВР Муез Хассен (1995-03-05)5 березня 1995 (вік 23 роки) 3 0 Франція «Шатору»
2 2ЗХ Сьям Бен-Юссеф (1989-03-31)31 березня 1989 (вік 29 років) 41 1 Туреччина «Касимпаша»
3 2ЗХ Йоан Беналуан (1987-03-28)28 березня 1987 (вік 31 рік) 3 0 Англія «Лестер Сіті»
4 2ЗХ Яссін Меріах (1993-07-02)2 липня 1993 (вік 24 роки) 15 1 Туніс «Сфаксьєн»
5 2ЗХ Уссама Хаддаді (1992-01-28)28 січня 1992 (вік 26 років) 8 0 Франція «Діжон»
6 2ЗХ Рамі Бедуї (1990-01-19)19 січня 1990 (вік 28 років) 8 0 Туніс «Етуаль дю Сахель»
11 2ЗХ Дилан Бронн (1995-06-19)19 червня 1995 (вік 22 роки) 4 0 Бельгія «Гент»
12 2ЗХ Алі Маалул (1990-01-01)1 січня 1990 (вік 28 років) 45 0 Єгипет «Аль-Аглі» (Каїр)
21 2ЗХ Хамді Наггез (1992-10-28)28 жовтня 1992 (вік 25 років) 15 0 Єгипет «Замалек»
9 3ПЗ Аніс Бадрі (1990-08-18)18 серпня 1990 (вік 27 років) 6 2 Туніс «Есперанс»
13 3ПЗ Ферджані Сассі (1992-03-18)18 березня 1992 (вік 26 років) 38 3 Саудівська Аравія «Ан-Наср»
14 3ПЗ Мохамед Амін Бен-Амор (1992-01-01)1 січня 1992 (вік 26 років) 25 1 Саудівська Аравія «Аль-Аглі» (Джидда)
17 3ПЗ Ельє Скірі (1995-05-10)10 травня 1995 (вік 23 роки) 4 0 Франція «Монпельє»
7 4НП Саїф-Еддін Хауї (1995-04-27)27 квітня 1995 (вік 23 роки) 4 0 Франція «Труа»
8 4НП Фахреддін Бен-Юссеф (1991-06-21)21 червня 1991 (вік 26 років) 38 5 Саудівська Аравія «Аль-Іттіфак»
10 4НП Вагбі Хазрі (1991-02-08)8 лютого 1991 (вік 27 років) 35 12 Франція Ренн
15 4НП Ахмед Халіл (1994-12-21)21 грудня 1994 (вік 23 роки) 3 0 Туніс «Клуб Африкен»
18 4НП Бассем Срарфі (1997-06-25)25 червня 1997 (вік 20 років) 4 0 Франція «Ніцца»
19 4НП Сабер Хеліфа (1986-10-14)14 жовтня 1986 (вік 31 рік) 43 7 Туніс «Клуб Африкен»
20 4НП Гайлен Шаалалі (1994-02-28)28 лютого 1994 (вік 24 роки) 6 1 Туніс «Есперанс»
23 4НП Наїм Сліті (1992-07-27)27 липня 1992 (вік 25 років) 16 3 Франція «Діжон»

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]