Збірна Тунісу з футболу

Туніс
Емблема Прапор
Асоціація	Федерація футболу Тунісу
Тренер	вакантне
Найбільше виступів	Раді Жаїді (105)
Найкращий бомбардир	Іссам Джемаа (36)
Код ФІФА	TUN
Місце в рейтингу ФІФА	57 ▼ 12 (20 липня 2026)
Домашня Виїзна Запасна
Перший матч Туніс 4:2 Лівія  (Туніс, Туніс; 2 червня 1957)
Найбільша перемога Туніс 8:1 Китайський Тайбей  (Рим, Італія; 18 серпня 1960) Туніс 7:0 Того  (Туніс, Туніс; 7 січня 2000) Туніс 7:0 Малаві  (Туніс, Туніс; 26 березня 2005) Туніс 8:1 Джибуті  (Радес, Туніс; 12 червня 2015)
Найбільша поразка  Угорщина 10:1 Туніс (Будапешт, Угорщина; 24 липня 1960)
Чемпіонат світу
Виступів	7 (вперше у 1978)
Найвище досягнення	груповий турнір (1978, 1998, 2002, 2006, 2018, 2022, 2026)
Кубок Африки
Виступів	22 (вперше у 1962)
Найвище досягнення	чемпіони (2004)

Збірна Тунісу з футболу (араб. منتخب تونس لكرة القدم) — футбольна збірна, яка представляє Туніс у міжнародних матчах і на турнірах з футболу. Контролюється Федерацією футболу Тунісу.

Станом на 20 липня 2026 посідає 57-e місце у рейтингу футбольних збірних світу.

Історія

Збірна Тунісу у 1939 році

Рання історія

Ще до здобуття незалежності, з 1928 року почала збиратись збірна Тунісу, яка проводила товариські матчі проти регіональних або національних збірних.

1957 року, відразу після проголошення незалежності Тунісу, була створена Федерація футболу Тунісу і вже 25 червня 1957 року була проведена перша офіційна гра проти збірної Алжиру, яка ще не була незалежною державою.

Незабаром після того, 24 липня 1960 року збірна Тунісу зазнала своєї найбільшої поразки від збірної Угорщини з рахунком 1:10, а менше ніж через місяць, 18 серпня, туніська команда здобула найбільшу досі перемогу — 8:1 проти збірної Тайваню.

Стартові успіхи

Команда потрапила на перший же свій КАН у 1962 році. У півфіналі збірна Тунісу програла господарям збірній Ефіопії, в матчі за третє місце крупно обіграла збірну Уганду. Туніс потрапив і на наступний КАН-1963, проте зайняв там останнє місце в групі.

Збірна Тунісу на ЧС-1978

На домашньому чемпіонаті Африки 1965 року збірна дійшла до фіналу, де Туніс в додатковий час поступився збірній Гані, але вже на наступний чемпіонат збірна навіть не пробилася в перший раунд.

Занепад

З початку 1970-х років збірна три рази пропустила кваліфікацію на КАН, а 1976 року хоч і взяла участь у кваліфікації, проте подолати її не змогла.

Новий підйом національної збірної відбувся в кінці 1970-х років, коли збірна вперше пробилася у фінальну частину чемпіонату світу в Аргентині. У першому ж своєму матчі на турнірі тунісці обіграли з рахунком 3:1 збірну Мексики. Це була історична перемога, оскільки стала першою на чемпіонатах світу для команд з Чорного континенту. У другому турі тунісці зазнали поразка з мінімальним рахунком (0:1) від збірної Польщі, а у третьому — здобули нічию з діючим чемпіоном світу збірною ФРН. Щоправда, цей результат не дозволив Тунісу пройти в стадію плей-офф, але африканська збірна змусила говорити про себе весь світ. Крім того, напередодні мундіалю Туніс зайняв 4 місце на кубку африканських націй.

Проте, з 1980-х років у збірної розпочався занепад — після того, як збірна пробилася до фінального раунду КАН у 1982 році, туніські футболісти 12 років не виступали на футбольних форумах. Лише 1994 року збірна Тунісу повернулась на КАН, де на домашньому турнірі вилетіла вже в першому раунді, але вже через два роки стала срібним призером Африки.

Повернення на світову арену

Надалі збірна, набравши ходи, потрапила на три мундіалі постіль, проте ні в 1998 році у Франції, ні в 2002 році в Японії і Кореї «Орли Карфагена» не пройшли груповий етап, займаючи останні місця. На азійських полях тунісці запам'яталися головним чином своїми вусами, заслуживши прізвисько самої вусатої збірної світу. Не останню роль у невдачі Тунісу в Японії та Кореї відіграло рішення місцевої федерації футболу розірвати контракт з французьким тренером Анрі Мішелем. На світову першість команду повезли туніські фахівці, які особливих успіхів навіть на африканському рівні не домагалися.

Після японсько-корейської невдачі федерація футболу Тунісу запросила на посаду головного тренера француза Роже Лемера, який в 2000 році в ролі головного тренера «триколірних» виграв чемпіонат Європи. Саме при цьому наставнику збірна Тунісу досягла найбільшого успіху в своїй історії — у 2004 році команда виграла домашній Кубок Африки. Лемерр не тільки привернув до складу команди молодих і перспективних тунісців, а й зумів умовити пару перспективних бразильців прийняти туніське громадянство і почати виступи за футбольну збірну. Шансів коли-небудь зіграти за збірну Бразилії у них не було ніяких, а от у Тунісі вони стали зірками. Першопрохідці — натуралізовані бразильці Франсілеуду Сантус і Жозе Клейтон — стали ключовими фігурами на своїх позиціях відповідно в атаці і обороні. В переможному фіналі Кубка Африки проти Марокко саме ці два гравці стали головними дійовими особами. Форвард відкрив рахунок (і став найкращим бомбардиром турніру), а захисник може вважатися співавтором вирішального гола, оскільки Джазірі після його потужного удару, що припав в голкіпера, залишалося просто добити м'яч у порожні ворота.

Збірна Тунісу у матчі проти збірної України на ЧС-2006

В тому ж 2005 році тунісці як чемпіони Африки взяли участь у розіграші Кубка конфедерацій 2005 року у Німеччині. Поступившись господарям — 0:3 і чемпіонам Південної Америки аргентинцям — 1:2 (при цьому африканці не реалізували пенальті), у матчі, який вже нічого не вирішував, тунісці святкували перемогу над збірною Австралії — 2:0.

Відбірний турнір до чемпіонату світу в Німеччині Туніс провів не найбільш видатним чином, але заповітну путівку завоював. Збірна потрапила в одну відбіркову групу з командами Марокко, Гвінеї, Кенії, Ботсвани і Малаві. Природно, чемпіони Африки вважалися беззаперечними фаворитами, але в перших чотирьох матчах домоглися тільки однієї перемоги при двох нічиїх і одній поразці. Невдала смуга була перервана в матчі з малавійцями, які були розгромлені з рахунком 7:0. Після цього збірна Тунісу провела ще кілька вражаючих ігор, але питання про поїздку до Німеччину не було зняте аж до останнього матчу. 7 листопада 2005 року Туніс приймав на своєму полі збірну Марокко. Господарів влаштовувала нічия, гостей — тільки перемога. Марокканці провели непоганий матч, двічі вели в рахунку, але клас команди Роже Лемерра виявився вище. Збірній Тунісу вдалося добитися нічиї 2:2 і вийти на ЧС-2006, де знову не змогла пройти груповий етап, здобувши лише одне очко.

Наш час

Збірна Тунісу у 2010 року

Після мундіалю збірна втратила ряд основних футболістів, а 2008 року пішов і Роже Лемер, тому наразі збірна втратила провідне місце в африканському футболі.

У жовтні 2022 року міністр молоді та спорту Тунісу Камель Дегіш заявив, що уряд країни може розпустити місцеву федерацію футболу. ФІФА ж випустила заяву у відповідь, в якій пригрозила вжити заходів у відповідь. Збірній загрожує дискваліфікація з чемпіонату світу 2022 з футболу в Катарі.

Кубок світу

Чемпіонат світу										Кваліфікація
Рік	Раунд	Місце	І	В	Н	П	М+	М-		І	В	Н	П	М+	М-
1930	Були частиною Франції									Були частиною Франції
1934
1938
1950
1954
1958	Не брали участь									Не брали участь
1962	Не пройшли кваліфікацію									3	1	1	1	4	4
1966	Знялися з кваліфікації									Знялися з кваліфікації
1970	Не пройшли кваліфікацію									5	1	4	0	4	3
1974										4	1	1	2	5	5
1978	груповий етап	9-те	3	1	1	1	3	2	10	4	4	2	15	9
1982	Не пройшли кваліфікацію									2	1	0	1	2	2
1986										8	4	0	4	11	9
1990										10	4	1	5	10	11
1994										6	3	3	0	14	2
1998	груповий етап	26-те	3	0	1	2	1	4	8	7	1	0	15	2
2002		29-те	3	0	1	2	1	5	10	8	2	0	28	5
2006		24-те	3	0	1	2	3	6	10	6	3	1	25	9
2010	Не пройшли кваліфікацію									12	7	3	2	18	7
2014										8	4	3	1	14	10
2018	груповий етап	24-те	3	1	0	2	5	8	8	6	2	0	15	6
2022		21-ше	3	1	1	1	1	1	8	5	2	1	12	2
2026	—									—
Загалом	Груповий етап	6/22	18	3	5	10	14	26	112	62	30	20	192	86

Кубок Африки

• 1957—1959 — не брала участі
• 1962 — третє місце
• 1963 — груповий турнір
• 1965 — друге місце
• 1968 — не пройшла кваліфікацію
• 1970—1974 — не брала участі
• 1976 — не пройшла кваліфікацію
• 1978 — четверте місце
• 1980 — відмовилася від участі
• 1982 — груповий турнір
• 1984—1992 — не пройшла кваліфікацію
• 1994 — груповий турнір
• 1996 — друге місце
• 1998 — чвертьфінал
• 2000 — четверте місце
• 2002 — груповий турнір
• 2004 — чемпіон
• 2006 — чвертьфінал
• 2008 — чвертьфінал
• 2010 — груповий турнір
• 2012 — чвертьфінал
• 2013 — груповий турнір
• 2015 — чвертьфінал
• 2017 — чвертьфінал
• 2019 — четверте місце
• 2021 — чвертьфінал
• 2023 — груповий етап
• 2025 — 1/8 фіналу

Поточний склад

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2026 року.

Вік і статистика гравців наведено станом на початок турніру.

№	Поз.	Гравець	Дата народження (вік)	Ігри	Голи	Клуб
1	1ВР	Мугіб Шамах	(2001-08-25)25 серпня 2001 (вік 24 роки)	1	0	Клуб Африкен
16	1ВР	Аймен Дахмен	(1997-01-28)28 січня 1997 (вік 29 років)	37	0	Сфаксьєн
22	1ВР	Сабрі Бен-Хессен	(1996-06-13)13 червня 1996 (вік 29 років)	2	0	Етуаль дю Сахель
3	2ЗХ	Монтассар Талбі	(1998-05-26)26 травня 1998 (вік 28 років)	62	4	Лор'ян
6	2ЗХ	Дилан Бронн	(1995-06-19)19 червня 1995 (вік 30 років)	52	2	Серветт
2	2ЗХ	Алі Абді	(1993-12-20)20 грудня 1993 (вік 32 роки)	45	7	Ніцца
20	2ЗХ	Ян Валері	(1999-02-22)22 лютого 1999 (вік 27 років)	21	0	Янг Бойз
21	2ЗХ	Мохамед Амін Бен Хаміда	(1995-12-15)15 грудня 1995 (вік 30 років)	12	0	Есперанс
23	2ЗХ	Мутаз Неффаті	(2004-09-04)4 вересня 2004 (вік 21 рік)	5	0	Норрчепінг
4	2ЗХ	Омар Рекік	(2001-12-20)20 грудня 2001 (вік 24 роки)	4	0	Марибор
5	2ЗХ	Адем Арус	(2004-07-17)17 липня 2004 (вік 21 рік)	1	0	Касимпаша
24	2ЗХ	Раед Шихауї	(2004-06-09)9 червня 2004 (вік 22 роки)	0	0	Монастір
17	3ПЗ	Ельєс Схірі ( капітан)	(1995-05-10)10 травня 1995 (вік 31 рік)	81	4	Айнтрахт
10	3ПЗ	Ганнібал Межбрі	(2003-01-21)21 січня 2003 (вік 23 роки)	44	1	Бернлі
25	3ПЗ	Аніс Бен Сліман	(2001-03-16)16 березня 2001 (вік 25 років)	39	4	Норвіч Сіті
12	3ПЗ	Муртаза Бен Уанес	(1994-07-02)2 липня 1994 (вік 31 рік)	17	0	Касимпаша
11	3ПЗ	Ісмаель Гарбі	(2004-04-10)10 квітня 2004 (вік 22 роки)	15	2	Аугсбург
15	3ПЗ	Хадж Махмуд	(2000-04-24)24 квітня 2000 (вік 26 років)	7	0	Лугано
13	3ПЗ	Рані Хедіра	(1994-01-27)27 січня 1994 (вік 32 роки)	2	0	Уніон (Берлін)
23	3ПЗ	Себастьян Тунекті	(2002-07-13)13 липня 2002 (вік 23 роки)	10	1	Селтік
14	4НП	Халіл Аярі	(2005-02-02)2 лютого 2005 (вік 21 рік)	2	0	Парі Сен-Жермен
7	4НП	Еліас Ашурі	(1999-02-10)10 лютого 1999 (вік 27 років)	29	4	Копенгаген
19	4НП	Фірас Шауат	(1996-05-08)8 травня 1996 (вік 30 років)	28	6	Клуб Африкен
9	4НП	Хазем Мастурі	(1997-06-18)18 червня 1997 (вік 28 років)	18	4	Динамо (Махачкала)
8	4НП	Еліас Саад	(1999-12-27)27 грудня 1999 (вік 26 років)	14	4	Ганновер 96
18	4НП	Раян Ельлумі	(2007-09-17)17 вересня 2007 (вік 18 років)	2	0	Ванкувер Вайткепс

Посилання

• Офіційний сайт футбольної федерації [Архівовано 17 березня 2004 у Wayback Machine.] (фр.)