Естонське посвідчення особи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Естонське посвідчення особи (ест. ID-kaart, ID-картка) є обов'язковим документом, що посвідчує особу громадянина Естонії. На додаток до регулярної ідентифікації особи, ID-картка може також використовуватися для встановлення особи в електронному середовищі та для надання цифрового підпису. В межах Європи (крім Білорусі, Росії, Туреччини та України)[1], а також заморських територій Франції та Грузії естонські посвідчення особи можуть використовувати громадяни Естонії як проїзний документ.

Обов’язковим документом, що посвідчує особу громадянина Європейського Союзу, є посвідчення особи, також відоме як посвідчувальний документ. Ідентифікаційну картку Естонії можна використовувати для перетину естонського кордону, однак органи Естонії не можуть гарантувати, що інші країни-члени ЄС приймуть цю картку як проїзний документ. [2]

Крім регулярної ідентифікації особи, ID-картку можна використовувати для встановлення особи в електронному середовищі та для створення цифрового підпису. За допомогою естонської ID-карти громадянин отримує персональну адресу електронної пошти @eesti.ee, за яким держава надсилає важливі відомості. Щоб використати адресу епошти @eesti.ee громадянин повинен переслати її на свою особисту епошту, використовуючи Державний портал eesti.ee.

Департамент поліції та прикордонної охорони (ДППО) 25 вересня 2018 року представив нову версію посвідчення особи Естонії з додатковими елементами безпеки та безконтактним інтерфейсом, який почне поширюватися не пізніше наступного року. У нових картках також використовується власний шрифт Естонії та елементи її бренду. Однією з нових деталей є включення QR-коду, який полегшить перевірку дійсності ID-карти. У новому дизайні також присутня кольорова світлина її власника, яка в якості захисного елемента подвоюється і складається з ліній, при погляді на картку під кутом з'являється ще одна світлина. Новий чіп має велику ємність, що дозволяє додавати до нього нові застосунки.[3]

Галузі дії[ред. | ред. код]

Естонські посвідчення особи використовуються в охороні здоров’я, електронному банкінгові, підписанні контрактів, громадському транспорті, шифруванні електронної пошти та голосуванні. Естонія пропонує понад 600 електронних послуг для громадян та 2400 для бізнесу.[4]Мікросхема картки зберігає зацифровані дані про авторизованого користувача, найголовніше: повне ім'я користувача, стать, національний ідентифікаційний номер, а також криптографічні ключі та сертифікати відкритих ключів.

Категорії естонських посвідчень особи[ред. | ред. код]

Категорії посвідчень особи Естонії з 3 вересня 2007 року
Вид Спереду Ззаду
Громадянин Естонії
Громадянин ЄС/ЄЕЗ
Власник сімейного дозволу ЄС/ЄЕЗ
Власник дозволу на тривале проживання
Власник дозволу на тимчасове проживання
Е-Резидент Естонії

Криптографічне використання[ред. | ред. код]

Мікросхема картки зберігає пару ключів, що дозволяє користувачам криптографічно підписувати цифрові документи на основі принципів криптографії відкритого ключа за допомогою DigiDoc. З 2016 року програма DigiDoc може створювати файли, які відповідають ЄС-ЄІТС стандартам, званий ASIC-e.[5][6] Хоча можна зашифрувати документи й за допомогою відкритого ключа власника карти, це використовується лише в рідкісних випадках, бо в разі втрати або знищення картки такі документи стануть незчитуваними.

До 27 травня 2014 року було надано 160 809 440 електронних підписів, що в середньому становить 10 підписів на одного користувача картки на рік.[7]

Відповідно до естонського законодавства, з 15 грудня 2000 року криптографічний підпис юридично еквівалентний ручному підпису.[8] Цей закон замінений Загальноєвропейською Директивою про підписання з 2016 р. [9]

Використання для ідентифікації[ред. | ред. код]

Сумісність картки зі стандартною інфраструктурою X.509 та TLS, надаючи сертифікат клієнта кожній людині, що зробила її зручним засобом ідентифікації для використання мережевих урядових служб в Естонії (див. Електронне урядування). Усі основні банки, багато фінансових та інших вебсервісів підтримують автентифікацію на основі ID-карти. Додавання підтримки ідентифікації, заснованої на естонській ID-картці, зараз дуже просте, бо більшість використовуваних браузерів, вебсерверів та іншого програмного забезпечення підтримують TLS (SSL) автентифікацію, засновану на клієнтському сертифікаті, і естонська ID-карта використовує саме цю систему.

Вебдискусійні форуми[ред. | ред. код]

Стовпці вебкоментарів деяких естонських газет, зокрема Eesti Päevaleht, використовуються для підтримки автентифікації на основі ID-картки для можливості коментування. Цей підхід викликав певні суперечки в Інтернет-спільноті.

Громадський транспорт[ред. | ред. код]

Найбільші міста Естонії, такі як Таллінн і Тарту, мають домовленості, що дозволяють жителям придбати "віртуальні" квитки на перевезення, пов'язані з їхніми посвідченнями особи.

Квитки на період можна придбати в Інтернеті за допомогою електронного банківського переказу, за допомогою SMS або в громадських кіосках. Зазвичай цей процес займає менше кількох хвилин, і квиток миттєво активується з моменту придбання або з моменту першого використання квитка. [10]

Клієнти також мають можливість запросити повідомлення електронною поштою або SMS, яке попереджає про закінчення строку дії квитка, або налаштувати автоматичне продовження через інтернет-банкінг.

Щоб скористатися віртуальним квитком, клієнти повинні мати при собі посвідчення особи державного зразка при користуванні громадським транспортом. Під час звичайної перевірки квитків, користувачів просять надати посвідчення особи, яке потім вставляється в спеціальний пристрій. Цей пристрій потім підтверджує, що у користувача є дійсний квиток, а також попереджає про те, що строк дії квитка закінчується. Перевірка квитка зазвичай займає менше секунди.

Відомості про квитки зберігаються в центральній базі даних, а не на самому посвідченні особи. Таким чином, щоб замовити квиток, не обов'язково мати зчитувач ID-карти. Контролери квитків мають доступ до локального архіву основної бази даних. Якщо квиток був придбаний після поновлення локального архіву, то пристрій з продажу квитків має можливість підтвердити квиток з головної бази даних за мобільним посиланням передачі даних.

Електронне голосування[ред. | ред. код]

Естонська ідентифікаційна картка також використовується для автентифікації в естонській програмі голосування, що називається i-Voting.

У лютому 2007 року Естонія була першою країною у світі, яка запровадила електронне голосування на парламентських виборах. Понад 30 000 виборців взяли участь у виборах в країні. [11] На парламентських виборах 2011 року в електронному вигляді було віддано 140 846 голосів, що становить 24% від загальної кількості голосів. [12]

Програмне забезпечення, що використовується в цьому процесі, доступне для Microsoft Windows, macOS та Linux.

Використання як проїзного документа[ред. | ред. код]

З моменту вступу Естонії до Європейського Союзу (ЄС) у 2004 році громадяни Естонії, які мають естонське посвідчення особи, можуть використовувати його як міжнародний проїзний документ, замість паспорта, для поїздок в межах Європейського економічного простору (крім Білорусі, Росії та Україна), а також французькі заморські департаменти та території, Андорра, Сан-Марино, Монако, Ватикан, Північний Кіпр та Грузія.

Однак проживні в Естонії особи, які не є громадянами Естонії, не можуть використовувати свої естонські посвідчення особи в якості міжнародного проїзного документа.

Проблеми безпеки[ред. | ред. код]

2017 рік[ред. | ред. код]

Слабка ключова вразливість[ред. | ред. код]

У серпні 2017 року було виявлено загрозу безпеці, яка торкнулася 750 000 посвідчень особи та е-резидентів, виданих між 16 жовтня 2014 року та 26 жовтня 2017 року [13]

Відповідні естонські організації, відповідальні за посвідчення особи, з тих пір випустили патч у формі оновлення сертифіката та оприлюднили докладне покрокове керівництво на https://www.id.ee, щоб перевірити, чи потрібне оновлення, та як це зробити.[14] Оновлення також можна здійснити у службових офісах Поліцейсько-прикордонної служби Естонії. Оновлення через Інтернет можна здійснити до 31 березня 2018 р. (Включно), після чого сертифікати постраждалих карток будуть анульовані. Після цього потрібно подати заявку на нове посвідчення е-резидента або посвідчення особи, щоб використовувати його в електронному вигляді. [15]

2 листопада 2017 р. Уряд Естонії оголосив, що оновлення вразливих ID-карток через Інтернет буде призупинено для всіх користувачів на період з 3 по 5 листопада 2017 р. На користь чиновників країни та 35 000 лікарів, які найбільш активно використовують свої картки. [16]

З тих пір це тимчасове призупинення оновлень для всіх користувачів було скасовано, тому власники посвідчень та карток е-резидентів тепер можуть оновлювати свої сертифікати.

У жовтні 2017 року повідомлялося, що розроблена Infineon кодова бібліотека, яка широко використовувалася в продуктах безпеки, таких як смарткарти та TPM, мала недолік (згодом названий вразливістю ROCA), що дозволяв виводити приватні ключі з відкритих ключів.[17] В результаті всі системи, залежно від конфіденційності таких ключів, були вразливі до викрадення особистих даних або підроблення. Постраждалі системи включають 750 000 естонських національних посвідчень особи та естонські картки електронного проживання.

2 листопада 2017 року прем'єр-міністр Естонії Юрій Ратас заявив, що у зв'язку з "неминучою небезпекою" нападу, владні структури повинні тимчасово вимкнути сертифікати постраждалих посвідчень особи о 00:00 4 листопада 2017 року. За словами держслужбовців, наявна інфраструктура не в змозі оновити сертифікати цієї великої кількості уражених карток до закінчення встановленого строку. Пріоритетні оновлення повинні бути надані в проміжку 3-5 листопада держслужбовцям і 35 тис. Медичних працівників.. [18]

Джерела[ред. | ред. код]

 

  1. ↑ Validity of ID Card. North Cyprus. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 25 березня 2021.
  2. ↑ Estonian ID Card Information by Estonian Police and Border Guard Board. Police and Border Guard Board. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  3. ↑ New Estonian ID Card 2019. ERR. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 1 жовтня 2018.
  4. ↑ Economist Magazine, Estonia takes the plung https://www.economist.com/news/international/21605923-national-identity-scheme-goes-global-estonia-takes-plunge [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ https://www.id.ee/?id=37026
  7. ↑ [1] [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] Estonian ID-card
  8. ↑ Elektrooniline Riigi Teataja: Digitaalallkirja seadus [Архівовано 14 жовтня 2004 у Wayback Machine.] (this version valid from 8 January 2004 up to 31 December 2007)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 25 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) idBlog - The number of electronic voters tripled
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 25 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Possible security risk affects 750,000 Estonian ID-cards. Estonian World. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 17 вересня 2017.
  14. ↑ Check whether your document certificates need to be updated. Renewal of Certificates. PPA. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  15. ↑ Pulver, Andres (1 листопада 2017). ID-kaardi sertifikaatide uuendaja peab arvestama järjekorraga [The renewer of ID-card certificates must take queuing into account]. Virumaa Teataja (ест.). Postimees. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 2 листопада 2017.
  16. ↑ Olup, Nele-Mai; Pau, Aivar (2 листопада 2017). Blogi ja fotod: valitsus otsustas e-riigist välja lõigata enam kui pooled ID-kaardid [The government decided to cut off more than half of ID-cards from the e-state] (ест.). Postimees. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  17. ↑ Goodin, Dan (16 жовтня 2017). Millions of high-security crypto keys crippled by newly discovered flaw. Ars Technica (en-us) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2017.
  18. ↑ Jõevere, Kristjan; Helme, Kristi (2 листопада 2017). BLOGI ja FOTOD: Turvariskiga ID-kaartide sertifikaadid peatatakse alates homme õhtust [The certificates of vulnerable ID-cards will be stopped from tomorrow evening]. Delfi.ee (ест.). Ekspress Grupp. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Естонське_посвідчення_особи&oldid=39776482