Жан Древіль
| Жан Древіль | |
|---|---|
| фр. Jean Dréville | |
 | |
| Ім'я при народженні |
Жан Франсуа Олександр Древі́ль фр. Jean François Alexandre Dréville |
| Дата народження | 20 вересня 1906 |
| Місце народження | Вітрі-сюр-Сен, Валь-де-Марн, Франція |
| Дата смерті | 5 березня 1997 (90 років) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер |
| Роки активності | 1928-1969 |
| Діти | Valérie Drévilled |
| IMDb | ID 0238810 |
Жан Франсуа́ Олекса́ндр Древі́ль (фр. Jean Dréville; нар. 20 вересня 1906, Вітрі-сюр-Сен, Валь-де-Марн, Франція — 5 березня 1997 Валлангужар, Валь-д'Уаз, Франція) — французький кінорежисер.
Життєпис[ред. | ред. код]
Жан Древіль народився 5 березня 1906 року у Вітрі-сюр-Сен (департамент Валь-де-Марн у Франції) в сім'я Аліси та Олександра Древілів. З дитинства цікавився малюванням та фотографією. Ставши фотографом, працював журналістом у низці видань, зокрема в Photo-Ciné, cinégraphie та Stéréo.
Після зустрічі з Марселем Л'Ерб'є Жан Древіль став його асистентом на зйомках стрічки «Гроші» (1928) та дебютував як режисер, знявши документальний фільм-репортаж про зйомки «Грошей» — «Навколо „Грошей“»[1]. Після цього успішного досвіду Древіль став постановником ще низки короткометражних та документальних фільмів.
У першій половині 1930-х років Древіль поставив три комедії за сценаріями драматурга Роже Фердінанда: «Три відсотки» (1934), «Людина в золотому» (1934) та «Добрі наміри» (1935). Після знайомства у 1944 році з Ноель-Ноелем, Жан Жревіль зняв його у багатьох своїх фільмах, одна з яких — «Зануди» (1948) — була удостоєна Призу Луї Деллюка та Гран-прі французького кіно.
На початку 1960-х років Жан Древіль поставив кілька біографічних стрічок, зокрема «Лафаєтт» (1961) та «Третя молодість» (1965, про Маріуса Петіпа). У 1960 році Древіль став постановником першого спільного французько-радянського фільму «Нормандія-Німан» про бойовий шлях легендарного французького 1-го винищувального авіаполку «Нормандія-Німан», який під час Другої світовою війни воював у складі радянської 1-ї повітряної армії.
У 1952 році Жан Древіль входив до складу журі 5-го Каннського міжнародного кінофестивалю[2].
Фільмографія[ред. | ред. код]
За час своєї кінокар'єри Жан Древіль виступив постановником 45-ти фільмів та трьох телесеріалів.
- 1936 : Буря / Coup de vent
- 1937 : Матінка Колібрі / Maman Colibri
- 1938 : Білі ночі Санкт-Петербурга / Les nuits blanches de Saint-Pétersbourg
- 1938 : Гравець у шахи / Le joueur d'échecs
- 1938 : Дика бригада / La brigade sauvage
- 1939 : Дядечко з Нормандії / Son oncle de Normandie
- 1942 : Влада грошей / Les affaires sont les affaires
- 1943 : Роквілари / Les Roquevillard
- 1943 : Торнавара / Tornavara
- 1945 : Клітка для солов'я / La cage aux rossignols
- 1945 : Ферма повішеного / La ferme du pendu
- 1946 : Відвідувач / Le visiteur
- 1947 : Копія вірна / Copie conforme
- 1948 : Битва за важку воду / Kampen om tungtvannet
- 1948 : Зануди / Les Casse-pieds
- 1949 : Повернення до життя / Retour à la vie (новели «Повернення Рене» та «Повернення Луї»)
- 1952 : Сім смертних гріхів / Les sept péchés capitaux (епізод «Лінь»)
- 1952 : Дівчина з батогом / La fille au fouet
- 1952 : Секрет гірського озера / Das Geheimnis vom Bergsee
- 1953 : Нескінченні горизонти / Horizons sans fin
- 1954 : Королева Марго / La Reine Margot
- 1955 : Пересадка в Орлі / Escale à Orly
- 1957 : Підозрювані / Les suspects
- 1958 : Пішки, верхи і на супутнику / À pied, à cheval et en spoutnik!
- 1958 : Красуня і циган / La belle et le tzigane
- 1960 : Нормандія-Німан / Нормандия-Неман
- 1961 : Лафаєтт / La Fayette
- 1965 : Третя молодість / Третья молодость
- 1966 : Сплячий вартовий / La sentinelle endormie
- 1968 : Пригоди на берегах Онтаріо / Die Lederstrumpferzählungen
- 1968 : Останній з Могікан / Ultimul Mohican
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Жана Древіля[3] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 1938 | Кубок Муссоліні за іноземний найкращий фільм | Гравець у шахи | Номінація |
| 1948 | Міжнародний Гран-прі | Битва за важку воду | Номінація |
| Медаль ENIC | Жан Древіль | Перемога | |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 1948 | Найкращий фільм | Зануди | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1949 | Гран-прі фестивалю | Повернення до життя | Номінація |
| 1953 | Гран-прі фестивалю | Нескінченні горизонти | Номінація |
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Перемога | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Клод Бейли. 1929. Деньги // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 73. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.(рос.)
- ↑ Juries 1952 : Feature Films - Festival de Cannes 2015 (International Film Festival). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
- ↑ Нагороди та номінації Жана Древіля [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Жан Древіль на сайті AlloCiné (фр.)
- Жан Древіль на сайті All Movie Guide (англ.)
- Жан Древіль [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française
|
