Золотий лев
| Золотий лев | |
|---|---|
| італ. Leone d'Oro | |
| Засновник(и) | Венеційський кінофестиваль |
| Країна | Італія |
| Вручення | Венеція |
| Рік заснування | 1949 |
| labiennale.org | |
| | |
Золотий лев (італ. Leone d'Oro) найвища нагорода на Венеційському кінофестивалі у рамках Венеційського бієнале. Нагорода була запроваджена у 1949 році організаційним комітетом і зараз є однією з найпрестижніших у кіновиробництві. У 1970 був запроваджений другий Золотий лев як почесна нагорода для тих, хто зробив значний внесок у кіномистецтво.
Спочатку нагорода називалась Золотий лев Святого Марка [1] [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]. До нього еквівалентом був «Кубок Муссоліні» (італ. Coppa Mussolini, 1934—1942), який вручали за найкращий італійський та найкращий іноземний фільми, а згодом ним став «Великий міжнародний приз Венеції» (італ. Gran Premio Internazionale di Venezia), який вручали усього двічі — у 1947 та 1948 роках. У 1969—1979 роках «Золотий лев» не вручали.
| Рік | Фільм | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| 1947 | Сирена / Siréna | Карел Штекли | Чехословаччина |
| 1948 | Гамлет / Hamlet | Лоуренс Олів'є | Велика Британія |
| Рік | Фільм | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| 1980 | Атлантик-Сіті / Atlantic City | Луї Маль | США Канада Франція |
| Глорія / Gloria | Джон Кассаветіс | США | |
| 1981 | Свинцеві часи / Die bleierne Zeit | Маргарете фон Тротта | Західна Німеччина |
| 1982 | Стан справ / Der Stand Der Dinge | Вім Вендерс | Західна Німеччина |
| 1983 | Ім'я: Кармен / Prénom Carmen | Жан-Люк Годар | Франція |
| 1984 | Рік спокійного сонця / Rok Spokonjnego Slonca | Кшиштоф Зануссі | Польща |
| 1985 | Без даху, поза законом / Sans toit ni loi | Аньєс Варда | Франція |
| 1986 | Зелений промінь / Le Rayon Vert | Ерік Ромер | Франція |
| 1987 | До побачення, діти / Au Revoir Les Enfants | Луї Маль | Франція |
| 1988 | Легенда про святого пияка / La leggenda del santo bevitore | Ерманно Ольмі | Італія |
| 1989 | Місто скорботи / 悲情城市 | Хоу Сяосянь | Тайвань |
| 1990 | Розенкранц і Гільденстерн мертві / Rosencrantz & Guildenstern Are Dead | Том Стоппард | Велика Британія |
| 1991 | Урга — територія кохання | Микита Михалков | СРСР |
| 1992 | Історія Цюцзюй / 秋菊打官司 | Чжан Їмоу | Китай |
| 1993 | Короткі історії / Short Cuts | Роберт Альтман | США |
| Три кольори: Синій / Trois Couleurs: Bleu | Кшиштоф Кесльовський | Франція | |
| 1994 | Хай живе любов / 爱情万岁/愛情萬歲 | Цай Мінлян | Тайвань |
| Перед дощем / Пред дождот | Мільчо Манчевські | Північна Македонія | |
| 1995 | Велорикша / Xích Lô | Чан Ань Хунг | В'єтнам |
| 1996 | Майкл Коллінз / Michael Collins | Ніл Джордан | Велика Британія Ірландія |
| 1997 | Феєрверк / 花-火 | Такесі Кітано | Японія |
| 1998 | Сицилійці / Così ridevano | Джанні Амеліо | Італія |
| 1999 | Не можна втратити жодного / 一个都不能少 | Чжан Їмоу | Китай |
| Рік | Фільм | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| 2021 | Подія / L'événement | Одрі Деван | Франція |
| 2022 | Вся краса та кровопролиття / All the Beauty and the Bloodshed | Лора Пойтрес | США |
| 2023 | Бідолашні створіння / Poor Things | Йоргос Лантімос | США Велика Британія Ірландія |
| 2024 | Сусідня кімната / La habitación de al lado | Педро Альмодовар | Іспанія |
- Офіційний сайт Венеційського кінофестивалю [Архівовано 8 квітня 2010 у Wayback Machine.](італ.)(англ.)