Житомирський м'ясокомбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Житомирський м'яcокомбінат
Тип підприємство
Форма власності товариство з обмеженою відповідальністю
Галузь Харчова промисловість стандарти якості ISO 22000: 2005 (НАССР), Halal
Спеціалізація
Засновано з 1920 року
Штаб-квартира Україна Житомир, вулиця Сергія Параджанова, 127
Територія діяльності Україна
Ключові особи кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — Мелікян Армен Карлосович, ЖТ15713, Російська Федерація (джерело https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch)
Продукція
AUM ТМ М'ясна гільдія, ТМ Рачо, ТМ Димовки, ТМ Gremio, ТМ М'ясняшки
Материнська компанія ТОВ ГК Альянс
ЄДРПОУ 33636752
Код ЄДРПОУ 32122069
master-chef.com.ua/uk/

Житомирський м'ясокомбінат — підприємство харчової промисловості у місті Житомир.

Одне з найстаріших підприємств України — Житомирський м'ясокомбінат, історія починається ще з 1920 року, коли на місці колишньої приватної бійні була створена кишкова майстерня «Кишпромторг». У 1936 році до будівлі бійні було прибудовано приміщення ковбасного цеху, воловник на 50 голів, свинарник і будівля для засолу шкур. У тому ж році кишкова майстерня була перейменована в м'ясокомбінат. У післявоєнні роки в 1946 році після реконструкції був введений в експлуатацію новий ковбасний цех потужністю 1,5 т в зміну і холодильник на 100 т одноразового зберігання. У 1949—1950 роках був зданий в експлуатацію м'ясожировий цех потужністю 13 т м'яса за зміну і санітарна бійня.

За радянських часів Житомирський м'ясокомбінат (разом з трьома іншими м'ясокомбінатами області і шістьма забезпечували їх діяльність заготівельними радгоспами входив до складу Житомирського виробничого об'єднання м'ясної промисловості)[1] був одним з провідних підприємств міста[2][3][4][5] і був найбільшим підприємством харчової промисловості міста[6] .

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік торгова мережа підприємства складається з 7 фірмових магазинів (5 магазинів в Києві і 2 в Житомирі).

Роздрібні магазини і продукти відомі під назвою М'ясна Гільдія і Gremio de la Carne.

Торгові марки[ред. | ред. код]

У продажі під торговими марками

  1. ТМ М'ясна Гільдія[7],
  2. ТМ Ранчо[8],
  3. ТМ Димовки[9],
  4. ТМ М'ясняшки[10],
  5. ТМ Gremio[11].

Асортимент:[ред. | ред. код]

варені вироби, варено-копчені вироби, напівкопчені вироби, сирокопчені та сиров'ялені ковбаси, вагові та фасовані сосиски і сардельки, опчено-варені вироби, сирокопчені вироби, сиров'ялені вироби, запечені вироби, копчено-запечені вироби, смажені м'ясні делікатеси

Історія[ред. | ред. код]

1920—1991[ред. | ред. код]

Кишкова майстерня «Кішпромторг» була створена в 1920 році.

В 1923 — 1926 рр. при майстерні була обладнана бійня.

В ході індустріалізації відповідно до другим п'ятирічним п'ятирічним планом розвитку народного господарства СРСР в 1936 році до будівлі бійні були прибудовані приміщення ковбасного цеху, воловня на 50 голів, свинарник і будівля для засолу шкур, після чого кишкова майстерня була перейменована в м'ясокомбінат.

В цей час потужності комбінату дозволяли переробляти до 6 тонн м'яса на добу і проводити 0,5 тонн ковбасних виробів в зміну.

Під час Великої Вітчизняної війни підприємство постраждало в ході бойових дій і під час німецької окупації міста (9 липня 1941 — 31 грудня 1943), але відповідно до четвертим п'ятирічним планом відновлення і розвитку народного господарства СРСР було відновлено[2] .

1946 року були введені в експлуатацію ковбасний цех потужністю 1,5 т в зміну і холодильник на 100 т одноразового зберігання, в 1949—1950 рр. — здані в експлуатацію мясожіровой цех потужністю 13 т м'яса за зміну і санітарна бойня.

1968 рік, до складу м'ясокомбінату увійшла Житомирська птахофабрика. У 1970 році після реконструкції територія м'ясокомбінату займала площу в 5,2 га. База передзабійного утримання тварин була розрахована на прийом 600 голів великої рогатої худоби і 400 голів свиней і овець. Комбінат був розширений (з 5,2 га в 1970 до 18,2 га після завершення комплексної реконструкції) і реконструйований з перенесенням виробничих потужностей на нову територію.

1975 рік, Державною комісією СРСР була прийнята в експлуатацію перша частина м'ясокомбінату на новій території. З введенням в експлуатацію всіх потужностей Житомирський м'ясокомбінат став одним з п'яти найбільших виробників Радянського Союзу. Колишні виробничі приміщення комбінату були переобладнані в маслозавод. Площа комбінату становила 18,2 га. З введенням в експлуатацію всіх потужностей, Житомирський м'ясокомбінат став одним з п'яти найбільших виробників м'ясопродуктів в СРСР.

1990 рік, м'ясокомбінат виробляв 100 т м'яса і 20 т ковбасних виробів у зміну.

Після 1991[ред. | ред. код]

Після проголошення незалежності України м'ясокомбінат був переданий в комунальну власність Житомирської області[1].

Надалі, державне підприємство було реорганізовано в орендне підприємство.

Травень 1995 року, Кабінет міністрів України включив комбінат в перелік підприємств, що підлягають приватизації протягом 1995 року[12].

1995 рік, був введений в експлуатацію консервний цех потужністю 8 туб за зміну.

2003 рік, став новим етапом розвитку Житомирського м'ясокомбінату — він увійшов до складу компанії ГК «Агропромисловий Альянс».

У 2005 році пройшов перший етап модернізації підприємства: придбано сучасне обладнання провідних європейських виробників, проведена реконструкція ковбасного і м'ясожирового цеху, переобладнані та реконструйовані холодильні камери, розширений і оновлений транспортний парк. Почалося створення власної фірмової торгової мережі в Житомирі і Києві.

В 2008 році, Житомирський м'ясокомбінат входив до числа найбільших підприємств міста. Розпочатий у 2008 році економічна криза, збільшення імпорту в країну м'ясних виробів і напівфабрикатів після вступу України в СОТ в травні 2008 року[13], а також вступив в силу з 1 січня 2009 року Закон, який скасував нульову ставку ПДВ для сільгоспвиробників усіх форм власності при поставки ними переробним підприємствам молока або м'яса в живій вазі ускладнили становище підприємства[14].

В ході перевірки діяльності комбінату фахівцями житомирського відділення Антимонопольного комітету України в 2013 році було встановлено, що ТОВ «Житомирський м'ясокомбінат» виготовляв ковбаси 5 сортів («Московська», «Сервелат російський Преміум», «Сервелат московський», «Салямі зерниста» і "Салямі святкова ") за власними технічними умовами, а не відповідно до ГОСТу, при цьому технологія виробництва і смакові якості ковбас відрізнялися від встановлених ГОСТ[15].

В 2013—2014 роках, відбувся другий етап модернізації виробництва, завдяки якому на Житомирському м'ясокомбінаті здійснюється повний виробничий цикл — від забою до реалізації готової продукції. Триває нарощування потужностей і ремонт виробничих майданчиків.

На 8 вересня 2015 року Житомирський м'ясокомбінат входив в число 14 найбільших підприємств-платників податків Житомирської області.

В червні 2016 року, в рамках Національного Бізнес Рейтингу Житомирський м'ясокомбінат отримав золоту медаль і сертифікат «Лідер галузі 2016».

У 2017 році, за обсягами виробництва комбінат увійшов до числа п'яти найбільших виробників м'ясопродуктів України.

Житомирський м'ясокомбінат входить в 5-ку провідних підприємств України за обсягами виробництва м'ясних виробів, про що свідчать нагороди та дипломи, отримані компанією протягом усього періоду діяльності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Обласне об'єднання м'ясної промисловості, до якого входять: м'ясокомбінати Житомирський, Коростенський, Бердичівський, Новоград-Волинський; відгодівельні радгоспи Коростишівський, Барашівський, Коростенський, Житомирський, Новоград-Волинський, Червонський»
    Постанова Кабінету міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 р. «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя»
  2. а б «Во время Великой Отечественной войны (в 1941—1943) город был сильно разрушен немецко-фашистскими оккупантами. В первую послевоенную пятилетку (1946 — 50) промышленные предприятия были восстановлены»
    Житомир // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 16. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1952. стр.195
  3. Житомир // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 9. М., «Советская энциклопедия», 1972. стр.226-227
  4. Житомир // Украинская Советская Энциклопедия. том 4. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1980. стр.34-35
  5. Житомир // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.438-439
  6. Житомир // Советский энциклопедический словарь. редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. 4-е изд. М., «Советская энциклопедия», 1986. стр.440
  7. Житомирський м'ясокомбінат. Житомирський м'ясокомбінат (ru-RU). Процитовано 2021-03-11. 
  8. Історія -. РАНЧО. 2016-07-12. Процитовано 2021-03-11. 
  9. Сардельки Баликові Димовки кг на Listex.info. listex.info (ru). Процитовано 2021-03-11. 
  10. Картопляне пюре "Аліго" з дитячою ковбасою М'ясняшки "Три корівки" (uk-UA). Процитовано 2021-03-11. 
  11. Gremio (uk). Процитовано 2021-03-11. 
  12. «00443401 ОП „Житомирський м'ясокомбінат“»
    Постанова Кабінету міністрів України № 343б від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»
  13. Алексей Кавун. Житомиру нечего противопоставить контрабандным сосискам // «Журнал Житомира» от 10 сентября 2008
  14. «Скотский» вопрос: В Житомирской области могут остановиться все мясокомбинаты // «Житомир.INFO» от 16 февраля 2009
  15. Житомирская колбаса не понравилась Антимонопольному комитету // газета «Эхо» (Житомир) от 29 ноября 2013

Посилання[ред. | ред. код]