Жмеринська діброва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заповідне урочище
«Жмеринська діброва»
49°03′39″ пн. ш. 28°09′50″ сх. д. / 49.061000000028° пн. ш. 28.16400000002778015° сх. д. / 49.061000000028; 28.16400000002778015Координати: 49°03′39″ пн. ш. 28°09′50″ сх. д. / 49.061000000028° пн. ш. 28.16400000002778015° сх. д. / 49.061000000028; 28.16400000002778015
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Вінницька область,
Жмеринський район,
біля с. Леляки
Найближче місто Жмеринка
Площа 45,3 га
Засновано 1984 р.
Оператор ДП Жмеринський держлісгосп
Жмеринська діброва. Карта розташування: Вінницька область
Жмеринська діброва
Жмеринська діброва (Вінницька область)
Мапа

CMNS: Жмеринська діброва у Вікісховищі

Жме́ринська дібро́ва — заповідне урочище в Україні. Розташоване поблизу села Леляки Жмеринського району Вінницької області (Жмеринське лісництво кв. 73, діл. 3).

Площа 45,3 га. Оголошене відповідно до рішення Вінницького облвиконкому № 371 від 29.08.1984 року. Перебуває у віданні ДП Жмеринський держлісгосп.

За фізико-географічним районуванням України (1968 р.) територія належить до Хмільницького району області Подільського Побужжя Волино-Подільської височини Дністровсько-Дніпровської лісостепової зони. Характерною для цієї ділянки є розчленована глибокими долинами лесова височина з сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою підвищену пластову сильно розчленовану денудаційну рівнину.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо, і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -5,5°… -6°С, липня + 19°…+ 18,5°С. Річна кількість опадів складає 500—525 мм.

За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції Вінницького (Центральноподільського) округу.

Ділянка являє собою високопродуктивне насадження віком понад 110 років і запасом деревини 370 куб. м/га. Має водорегулююче і ґрунтозахисне значення Переважають асоціації грабово-дубових лісів волосистоосокових і зірочникових. Флористичний склад даних угруповань представлений, в основному, неморальними балтськими видами: осокою волосистою і пальчастою, яглицею звичайною, копитняком європейським, переліскою багаторічною, печіночницею звичайною, фіалками собачою, пахучою і Рейхенбаха, зірочником лісовим, коротконіжкою лісовою, кострицею велетенською, аронником Бессера, кадилом сарматським тощо.

В урочищі є популяції видів, занесених до Червоної книги України підсніжника білосніжного, цибулі ведмежої, гніздівки звичайної, коручки чемерникоподібної.


Джерела[ред. | ред. код]

  • Заповідні об'єкти Вінниччини. — Вінниця: Велес, 2005. — 104 с.+ 28 с. іл.
  • Наукове обґрунтування. Автори: Спеціалісти відділу заповідної справи Держуправління екобезпеки у Вінницькій області Магденко Л.В., Царенко Н.В.