Зірочник лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зірочник лісовий
Stellaria Holostea Linné - Flora regni Borussici vol. 5 - t. 322.png
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Підродина: Мокричні (Alsinoideae)
Триба: Alsineae
Рід: Зірочник (Stellaria)
Вид: Зірочник лісовий
Біноміальна назва
Stellaria holostea
L., 1753
Синоніми
Зірочник ланцетовидний
Зірочник ланцетолистий
Alsine scabra Stokes
Cerastium holosteum Crantz
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Stellaria holostea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stellaria holostea
EOL logo.svg EOL: 581992
IPNI: 307758-2
ITIS logo.svg ITIS: 20182
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 581250

Зі́рочник лісови́й, зі́рочник ланцетови́дний або зі́рочник ланцетоли́стий (Stellaria holostea L.) — рослина родини Гвоздичні — Caryophyllaceae.

Ботанічні характеристики[ред. | ред. код]

Китицекореневий багаторічник з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла висотою 15-40 см, чотиригранні, ростуть вертикально, гладкі, ламкі. Листки сидячі, вузьколанцетні, гострі, довжиною 4-9 см, шириною 0,5-1,3 см, по краю і середньої жилці гострошерохуваті. Суцвіття негусті, квітки на довгих опушених квітконіжках. Чашолистки яйцевидно-ланцетні, гострі, гладкі, без добре помітних жилок, довжиною 7-10 мм. Пелюстки білі, удвічі довше чашечки, до половини двороздільні. Стовпчиків три. Коробочка куляста, дорівнює чашечці. Цвіте в квітні — липні.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Довговегетуюча рослина. Відрізняється високою вегетативною рухливістю. Внаслідок великої швидкості і тривалості росту надземних батогів і «підстилкових» горизонтальних пагонів (столонів) дорослі особини зірочника швидко захоплюють територію, просуваючись на 100 см і більше протягом року. Рослини йдуть під сніг з зеленим листям, які протягом сніжного періоду відмирають, органічного спокою у них немає. Проростки з'являються в середині — наприкінці травня, можливе проростання насіння і відразу після розсіювання з материнської рослини, в той же вегетаційний період. Незважаючи на велику кількість насіння, що розсіюються, сходи зірочника в лісі зустрічаються рідко, причому виключно на ділянках, позбавлених трав'яного покриву. В інших умовах, під покровом материнських рослин, смертність їх дуже висока.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Мезофіт, часто зустрічається в листяних, хвойних та хвойно-широколистяних лісах різних типів на досить родючих ґрунтах. Європейсько-западносибирський вид. Росте на всій європейській частині колишнього СРСР, окрім Арктики та Криму, на Кавказі і в Західному Сибіру, в Скандинавії, Середній та Атлантичній Європі, Середземномор'ї, на Балканському півострові, у Малій Азії, Ірані, як заносна рослина — в Північній Америці.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Для приготування юшок використовують молоде листя та стебла. Рідше з них роблять салати. Збирають до початку цвітіння з середини квітня до кінця травня. Також листя квасять замість капусти.[1]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.44

Посилання[ред. | ред. код]