Бітлджюс

Бітлджюс
Beetlejuice
Жанр	фантастика, комедія
Режисер	Тім Бертон
Продюсер	Річард Хашимото, Ларрі Уілсон
Сценарист	Ларі Вілсон, Воррен Скаарен, Тім Бертон
У головних ролях	Майкл Кітон Алек Болдуїн Джина Девіс Вайнона Райдер
Оператор	Томас Акерман
Композитор	Денні Ельфман
Кінокомпанія	Warner Brothers
Дистриб'ютор	Warner Brothers, Netflix і FandangoNow
Тривалість	92 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1988
Кошторис	13 000 000 $
IMDb	ID 0094721
Наступний	Бітлджюс 2
warnerbros.com/beetlejuice
Бітлджюс у Вікісховищі

«Бітлджюс» (англ. Beetlejuice) — американський фантастичний фільм Тіма Бертона, що побачив світ у 1988 році. У США прем'єра фільму відбулася 30 березня 1988 року.

Сюжет

Подружжя Адама і Барбари Мейтлендів нарешті отримали відпустку, яку хочуть провести на самоті вдома. Їм докучає знайома, що намагається продати їхній будинок — доводить, що будинок завеликий для двох. Проте подружжя надзвичайно цінує свій будинок і не може на це погодитись.

Адам і Барбара на машині виїхали до крамниці, щоб взяти дещо для макета їхнього містечка, який Адам майструє на горищі будинку. Та при переїзді через міст їм під колеса ледь не потрапляє цуцик. Для того, щоб врятувати життя тварині, водій різко повертає кермо, машина разом із подружжям падає у воду.

Мокрі Адам і Барбара повертаються додому. Проте вони помічають, що щось змінилося в їхньому житті. Спочатку пальці Барбари якимсь чином спалахують від полум'я у каміні, а потім вони знаходять довідник «Для новопомерлих».

Адам, намагаючись з'ясувати, що з ними трапилось, вибігає із будинку. Зійшовши з ґанку будинку, він переноситься до пустелі, в якій мешкає жахливий змій, що полює на все живе. Барбара затягує чоловіка назад додому й пояснює Адамові, що його не було кілька годин, хоч минуло кілька секунд.

Адам і Барбара рятуються від змії в пустелі

Отже, подружжя усвідомило, що вони загинули під час автокатастрофи на мості. І тепер вони не можуть вийти зі свого будинку. Їм це здається раєм — адже про це вони і мріяли за життя. Але після смерті пари знайома продала їхній будинок родині, що складається з трьох осіб: подружжя Чарльза та Делії, Лідія — донька Чарльза. Вони заможні люди. Делія — творча натура, яка прагне пробитися на перші шпальти популярних журналів і прагне товариства популярних людей. Вважає свої чудернацькі скульптури дивовижними витворами мистецтва. Має друга-дизайнера Отто, що раніше заробляв як знавець потойбічного світу (до того, як це перестало бути популярним серед глядачів). Лідія — дивний підліток, що одягає чорний одяг та відчуває себе самотньою серед родини.

Делія з Отто хочуть повністю змінити дизайн інтер'єру будинку. І це дуже не сподобалось Адаму і Барбарі, які досі перебувають в будинку, хоч нове подружжя не може їх бачити. Вони намагаються налякати нових мешканців свого улюбленого будинку — відтинають собі голови, вішаються у шафі. Та все марно — адже вони невидимі.

Тоді Адам і Барбара зачинилися на горищі, де був макет містечка, що його майстрував за життя Адам. По телевізору вони побачили рекламу біоекзорциста Бітлджюса, що допомагає вирішувати проблеми тим, хто нещодавно помер. Також подружжя намагалося прочитати довідник, що знайшли після своєї загибелі («Для новопомерлих»), але він виявився занудним і незрозумілим — наче технічна інструкція. Та все ж там Адам побачив пораду: у екстреному випадку намалювати крейдою двері на стіні. Так він і вчинив — і двері відчинилися. Пройшовши туди, Адам і Барбара потрапили до приймальні, де знаходилися мерці. Проконсультувавшись із дівчиною, що порізала собі вени, вони знайомляться зі своєю дільничною Джуно. Вона радить їм власними силами вигнати нових мешканців зі свого будинку. Також вона попереджає, щоб вони нізащо не зверталися до Бітлджюса — він був помічником дільничної, проте потім звільнився і тепер приватним чином допомагає мерцям. Та вирішивши одну проблему, він створює для своїх клієнтів безліч інших.

Бітлджюс у вигляді змії

Спершу Адам і Барбара намагалися чинити традиційним для привидів способом: одягли простирадла та скавуліли. Та Чарльз і Делія не звертали на це уваги, проте Лідія не лише помітила простирадла, що літали в повітрі, але й побачила самих Адама і Барбару (через те, що дорослі НЕ ХОЧУТЬ помічати щось дивне, а Лідія сама є дивним підлітком). Вони розповіли їй свою історію і те, що тепер хочуть вигнати зі свого будинку тата та мачуху Лідії. Та Лідія попереджає їх, що це буде не так просто.

Делія покликала в гості відомих людей, думка яких для неї була надзвичайно важлива. Проте за вечерею страва на столі — креветки — схопили гостей та мешканців будинку за голови, перетворившись на руки. Також гості, проти своєї волі, стали танцювати і співати пісню «Про банановий човен». Це була нова витівка Адама і Барбари, після якої вони були впевнені, що мешканці, разом зі своїми гостями, негайно налякано залишать їх помешкання. Проте сталося навпаки — Делія та її гості вирішили, що привиди будуть надзвичайно цікавими для телеглядачів, отже, через підлітка Лідію намагалися зв'язатися із ними.

Тоді Адам і Барбара наважилися покликати Бітлджюса — тричі назвали його ім'я і перенеслися на кладовище на макеті містечка Адама. Саме там перебував чудернацький і скажений Бітлджюс, біоекзорцист. Вони погодилися на співпрацю із ним, тільки якщо Бітлджюс не нашкодить Лідії — Адам і Барбара встигли прив'язатися до дівчинки.

Бітджюс перетворився на величезну змію, налякав мешканців будинку й вигнав їхніх гостей. Проте величезна змія налякала Лідію, тому Бітлджюс змушений був знову повернутися до макету.

Бітлджюс і Лідія на весіллі

Адам і Барбара знову проконсультувалися із своє дільничною: вона пояснила їм, що така поведінка не припустима, адже тепер живі люди знають про присутність привидів у їх будинку і намагаються вийти з ними на контакт. Тепер Адам і Барбара мають справді налякати Чарльза і Девіда. Адам витягнув собі носа, а очі начепив на пальці. А Барбара надто широко відкрила щелепу та помістила свої очі на язик. Та їм не вдалося скористатися своїм новим виглядом, тому що Отто, товариш Делії, погодився провести спіритичний сеанс для того, щоб викликати душі померлих Адама і Барбари. Для цього вони використали речі померлого подружжя — їх весільні вбрання. І на очах у Чарльза, Делії, Отто, Лідії та їх гостей-телевізійників, Адам і Барбара повернулися до своїх тіл, проте живими вони так і не стали — їх шкіра всихала, а кості розсипалися. Це дуже налякало Лідію. Для того, щоб врятувати Адама і Барбару, вона сама звернулася до Бітлджюса. Той пообіцяв їй допомогти, якщо дівчина одружиться із ним. Не маючи іншого виходу, Лідія погодилася. Бітлджюс повернув привидам Адаму та Барбарі їх нормальний стан, і став вимагати весілля від Лідії. Зупинити його було легко — тричі проказати ім'я біоекзерциста. Проте він заважав це зробити, пришвидшуючи церемонію весілля. Зрештою, Барбара нацькувала на Бітлджюса величезного змія, що мешкав у пустелі (із ним вони зустрічалися в перший день після загибелі).

Отже, фільм закінчився тим, що Чарльз та Делія повернули старий вигляд будинкові Адама і Барбари. Привиди спокійно живуть у своєму помешканні, допомагають Лідії із домашнім завданням і розважаються разом.

Сценарій кінострічки

Після успіху фільму «Велика пригода Пі-Ві» режисера Тіма Бертона стали сприймати по-іншому: як успішного творця, здатного зробити дивовижний фільм із досить малим бюджетом. Тоді на Бертона посипалися пропозиції зйомок нових фільмів, які його не цікавили:

...я не мав бажання братися за те, що мені пропонували, то були здебільшого погані комедії, а якщо братися за подібне, то відбою від таких пропозицій не буде. Вони навіть хотіли, щоб я ставив фільм із балакучим конем...

Сценарій "Бітлджюса" був зовсім іншим: тут була відсутня бодай трохи поєднана історія, він міг здатися повною нісенітницею, більше схожою на потік свідомості. Можливо, цей сценарій найаморфніший зі всіх, потребував значних змін, але його автор, Майкл Макдавелл, мав хороше, дещо зіпсоване похмуре почуття гумору, і в цьому був його найсильніший бік...

Ми довго сиділи над сценарієм, щось вдавалося, щось ні. Дуже багато чого прийшлося узгоджувати,.. постійні чіпляння вибивали мене з колії. Я не жартую. Більше частину часу, працюючи над "Бітлджюсом", я відчував себе так, ніби даю свідчення на суді під присягою. Пам'ятаю засідання, яке тривало ледь не цілодобово, протягом двох днів, під кінець ми вже мали сумніви щодо кожного елементу сценарію, що я зовсім не вважаю корисним для роботи

Назва фільму

Режисерові прийшлося сперечатися із командою сценаристів також через назву стрічки.

Прийшлося витримати жахливі бої. Назва погано пройшла тести і її хотіли змінити, щоб вона стала милозвучнішою.Вони хотіли назвати його "Домашні привиди" і ледве не добилися перейменування. Я прийшов на засідання, а мені кажуть: "Бітлджюс", мовляв, не годиться, а "Домашні привиди" проходять на ура. Я у відповідь пожартував - а чому б не назвати його "Страшно до усрачки"? Вони всерйоз обговорювали це, доки я не пообіцяв вистрибнути з вікна.

Акторський склад

• Померле подружжя зіграли Алек Болдвін та Джина Девіс. Кінокритики нарікали на їх мляву акторську гру, проте режисер відповів, що це дозволило зробити ще яскравішою роль Бітлджюса.
• Роль біоекзерциста Бітлджюса зіграв Майкл Кітон. Тім Бартон розповідає:

Я просто приходив у гості до Майкла, і ми придумували різні жарти. Майкл такий веселун! Бувало, каже: "А чи не додати нам трохи зубів?" Вставить штучні зуби і голос починає змінюватися. Так ми всю дорогу будували образ і це було надзвичайно цікаво, оскільки ми, по суті, ліпили характер... Я не бачив до цього Майкла і це добре: не люблю судити про акторів із інших фільмів - надаю перевагу просто зустрітися із ними...Майкл справжній маніяк, божевільний, живий, як полум'я, і в нього ці величезні очі. Я взагалі люблю очі, а в Майкла вони абсолютно фантастичні

• Джефрі Джонс — Чарльз Дітц
• Кетрін О'Гара — Делія Дітц
• Вайнона Райдер — Лідія Дітц
• Гленн Шедікс — Отто
• Сільвія Сідні — Джуно
• Роберт Гуле — Макс Дін

Спецефекти

Зазвичай Бертон власноруч малює концепцію спецефектів, а потім художники будують образ навколо його ідеї. Цього разу Тім поставив перед собою завдання зробити їх дешевими (попри те, що бюджет стрічки дозволяв робити йому майже все, що завгодно) для того, щоб вони сприймалися як зворушливі ілюзії, а не реальні спецефекти.

Малюнок Тіма Бартона — Адам перетворюється в страшного привида

Малюнок Тіма Бартона — чоловік, що згорів від паління у ліжку

Також режисерові належить ідея образів мерців, яких головні герої зустрічають у «приймальній» своєї дільничної:

...я давно носився з ідеєю пожартувати над смертю та роздумував, кого б туди розмістити? Нехай там буде хлопець, на якого накинулася акула - аквалангіст із акулою, що вчепилася в ногу. Так ми придумали асистентку фокусника, яку тільки що розпилили навпіл, людину, що згоріла вщент через паління в постілі. Ми намагалися зобразити замогильне життя в дусі дешевої кінофантастики, - не хмарки на прекрасному небі, а дещо на кшталт офісу фінансової інспекції. У мене з'явилися великі можливості - знімати все так, як я хочу!

Роль гриму у фільмі

Режисер завжди наполягає на солідному гримі головних героїв своїх фільмів. Він пояснює це тим, що

...грим звільнює акторів. Вони можуть сховатися за маскою й показати свою іншу сторону, що просто дивовижно. Майклу (виконавцеві Бітлджюса) це дозволило зіграти персонажа, який не є людською істотою, а коли виконуєш таку роль під кітчевою маскою. відчуваєш себе значно вільніше. Це мені в кінопроцесі завжди подобалось - трансформація людей

Музика у фільмі

Герої фільму танцюють під пісню Гаррі Белафонте

• Композитором фільму, вже традиційно для Тіма Бертона, став Денні Ельфман. Також в сюжет увійшли дві пісні Гаррі Белафонте.

Перед прем'єрою фільму було проведено кілька пробних показів. Перший раз глядачі побачили фільм без музики, а другий — із музикою. При цьому перший раз його оцінили надзвичайно низько, а другий — на порядок вище. При чому більш за все сподобалася глядачам саме музика.

Для того, щоб зробити епілог вдалим, Тім включив туди сцену із приймальної замогильного життя, що також сприймалася глядачами із ентузіазмом. На заключну сцену знову обрали епізод із піснею Белафонте.

• У фільмі звучить пісня рок-гурту REO Speedwagon «Can't Fight This Feeling».

Кінокритика

На сайті Rotten Tomatoes кінофільм отримав рейтинг у 81 % (34 схвальний відгуків і 8 несхвальних). На сайті Metacritic кінофільм отримав оцінку в 67 балів із 100.

Нагороди

• 1989 — Оскар (Номінація: найкращий грим)
• 1989 — BAFTA (Номінації: найкращі візуальні ефекти; найкращий грим)

Джерело

• Сторінка про Тіма Бартона на сайті прихильників Джонні Деппа (рос.)
• «Бітлджюс» [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] jarvis.net.ua