Жюль Норьяк
| Жюль Норьяк | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Claude Antoine Cayron[1] |
| Псевдо | Jules Noriac |
| Народився |
24 квітня 1827 Лімож |
| Помер |
1 жовтня 1882[2][3] (55 років) rue de Douaid, IX округ Парижа, Франція[4] ·злоякісна пухлина |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | журналіст, лібретист, письменник, драматург |
| Знання мов | французька[2] |
| Брати, сестри | Jean-Pierre-Alphonse Cayrond |
| Автограф |
 |
Жуль Норьяк (фр. Jules Noriac; псевдонім Клода Антуана Жюля Кайрона; 24 квітня 1827, Лімож — 1 жовтня 1882, Париж) — французький драматург, лібретист, журналіст, прозаїк, режисер і театральний діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
Співпрацював із низкою французьких друкованих видань, журналіст багатьох газет. Починав 1850 року в Corsair, продовжив роботу 1851 в Gazette de France, оглядач подій у Національних зборах 1853, потім редагував тижневик Le Figaro. Одночасно друкувався в «Revue fantaisiste», «Gazette de Paris», «La Silhouette», «Revue des Beaux Arts», «L'Univers illustré» та інших.
Під псевдонімом Жуль Норьяк писав прозу, театральні п'єси, лібрето оперет, гумористичні статті.
З 1856 по 1869 був одним з директорів паризького Театру вар'єте (Théâtre des Variétés), в 1868—1879 роках керував музичним Театром Буф Парізьєн (Théâtre des Bouffes-Parisiens).
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Романи та оповідання
- 1870: Histoire du siège de Paris
- Les Gens de Paris
- Dictionnaire des amoureux
- 1859: Le 101 Regiment
- 1860: La Bêtise humaine
- 1861: Le Grain de sable
- 1862: La Boîte au lait
- 1863: Les Mémoires d'un baiser
- 1863: La Dame à la plume noire
- 1865: Le Journal d'un flâneur
- 1866: Le Capitaine Sauvage
- Le Chevalier de Cerny
- La Comtesse de Bruges
- La Falaise d'Houlgate
- Mademoiselle Poucet
- Sur le rail
- 1873: Le Mouton enragé
- 1876: La Maison verte
- Оперети та водевілі
- 1870: Les Baisers d'Alentour
- 1871: Le Barbier de Trouville, музика Шарля Лекока
- 1872: la Timbale d'argent, в співавт. з Е. Ґранже, музика Леона Вассера
- 1873: la Petite Reine
- 1875: la Branche cassée
- 1876: la Boîte au lait, музика Ж. Оффенбаха
- 1876: Pierrette et Jacquot, співавт. із Ф. Жілем, музика Ж. Оффенбаха
- 1877: La Sorrentine, співавт. із Ж. Мойно, музика Леона Вассера
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Ім'ям Жюля Норьяка 1892 року названо одну з вулиць його рідного міста.
Нагороди[ред. | ред. код]
Помер від раку. Похований на цвинтарі Монмартр.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjEtMDgtMzAiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MjE4MDIwO3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=-290%2C-1699&uielem_rotate=F&uielem_islocked=0&uielem_zoom=152
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Archives de Paris
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.](фр.)
- [1]
|
