Забіла-Врубель Надія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надія Забіла-Врубель
Nadezhda Zabela-Vrubel.jpg
Ім'я при народженні Надія Забіла
Народилася 20 березня (1 квітня) 1868(1868-04-01)
Ковно
Померла 21 червня (4 липня) 1913(1913-07-04) (45 років)
Санкт-Петербург
Поховання Новодівочий цвинтар
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українка
Діяльність співачка
Конфесія православ'я
Рід Забіли
Батько Іван Забіла
У шлюбі з Михайло Врубель

Забіла-Врубель Надія Іванівна (*20 березня (1 квітня) 1868(18680401) — †21 червня (4 липня) 1913) — українська оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з української шляхетської родини, була небогою відомого українського скульптора Пармена Забіли. Народилася 1 квітня 1868 року у м. Ковно, тепер Каунас, Литовська Республіка. Навчалась у київському Інституті шляхетних дівчат, де здобула початкову музичну освіту у М.Лисенка.

У 1891 році закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас Н. Ірецької), пізніше продовжувала освіту в Парижі (клас М. Маркезі). Дебютувала у 1893 році в Києві (приватна опера І. Сетова). У 1894–1895 роках виступала в м. Тифлісі (тепер м. Тбілісі, Республіка Грузія), у 1895–1896 роках — у Санкт-Петербурзі, у 1896–1897 роках  співала в Харківській опері.

У 1897–1904 роках офіційно стала першим сопрано Московської приватної опери С. Мамонтова. У 1904–1911 роках — солістка Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.

У 1911 році залишила сцену, виступала в камерних концертах.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина художника М. Врубеля (з 1896 року), позувала для численних картин чоловіка. Образ співачки втілений у портретах і картині «Царівна-либідь».

Оперні партії[ред. | ред. код]

Виконувала провідні жіночі партії в операх західноєвропейських (Мікаела — «Кармен» Ж. Бізе; Маргарита — «Фауст» Ш. Ґуно; Олімпія — «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха; Дездемона — «Отелло» Дж. Верді; Мімі — «Богема» Дж. Пуччіні; Недда — «Паяци» Р. Леонкавалло) і російських (Антоніда, Горислава — «Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глинки; Тетяна, Марія, Йоланта — «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Йоланта» П. Чайковського) композиторів. Особливо відзначалася майстерним трактуванням сопранових партій в операх М. Римського-Корсакова: Ольга — «Псковитянка», Панночка — «Майська ніч», Снігуронька — «Снігуронька», Волхова — «Садко», Віра — «Бояриня Віра Шелога», Марфа — «Царева наречена», Царівна-Лебідь — «Казка про царя Салтана», Царівна Ненаглядна Краса — «Кощій Безсмертний», птах Сирин — «Оповідь про невидимий город Кітеж». Вокальні дані і виконавська майстерність співачки дістали високу оцінку М. Римського-Корсакова, М. Гнесіна та ін. видатних композиторів. М. Римський-Корсаков присвятив їй романси «Ещё я полн, о друг мой милый», «Нимфа».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Митці України: Енциклопедичний довідник. К., «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992