Закладальний матеріал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закладальний матеріал (рос. закладочный материал, англ. stowage materials, stow; нім. Versatzgut n, Versatzmaterial n) – матеріал, призначений для заповнення виробленого простору.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Закладальний матеріал поділяється на дві групи:

Загальні вимоги, що висуваються до З.м.: можливість створення стійкого і щільного масиву з мінімальною усадкою; надійність і безпека транспортування; стійкість до самозаймання (вміст горючих домішок не повинен перевищувати 20%, сірчистих сполук 5-8%); мінім. злежуваність і стійкість до змерзання при зберіганні на складах; невисока вартість. Син. (рідко) – закладний матеріал.

Склади закладального матеріалу[ред. | ред. код]

Це споруди, пристосовані для прийому (завантаження), тимчасового зберігання і видачі (розвантаження) закладального матеріалу. Бувають відкриті (на шахтах і рудниках, розташованих у районах з теплим та помірним кліматом і для зберігання матеріалів, стійких проти вивітрювання й розмокання) та закриті. Залежно від конструкцій, обладнання, а також способів завантаження і розвантаження бувають скреперні, магазини-склади, бункерні і напівбункерні.

Література[ред. | ред. код]