Галька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галька базальтів і андезитів на пляжі острова Тірасія, (Санторіні, Греція)
Галька середнього розміру.
Крупна галька.
Дрібна галька.

Галька, також рінь (цим словом можуть називати й гравій)[1] — уламок гірської породи розміром від 10 до 100 мм, більш або менш обкатаний водою річок або морів.

Гірська порода, складена в основному з гальки, називається конгломератом. Знаряддя з гальки (див. Олдувайська культура) — серед найдавніших зроблених людиною артефактів. Датуються вони Палеолітом.

Пляж, складений переважно з гальки, називається га́льковим.[2] Такий вид пляжу має укріплювальні властивості щодо хвильової ерозії, а також екологічні ніші, що надають середовище для тварин і рослин.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Форма гальки (плоска або округла) залежить передусім від структурно-текстурних особливостей породи, ступеня її ізотропності тощо.

Галька шаруватих порід (пісковиків, алевролітів, сланців) як правило плоска, тоді як галька вапняків, базальтів, гранітів — яйцеподібна до кулеподібної.

Гірська порода, яка складається переважно з гальки, називається галечник. Чим більш округла форма гальки, тим довшою була абразивна дія водяного (льодовикового) потоку.

За генезисом гальку поділяють на такі види:

Галька буває різних кольорів і текстури й може мати смуги, відомі яко жили, з кварцу чи інших мінералів. Галька здебільшого рівна, однак, у залежності від того, як часто вона буває в контакті з водою або одне з одним, може мати сліди від інших камінців. Галька вище рівня припливу може мати на собі лишайники, що означає брак контакту з морською водою.

Використання[ред. | ред. код]

Використовується в будівельній промисловості як сировина для заповнення бетону і як облицювальне каміння. Велику гальку також називають лобак, дрібну — ситець[джерело?].

Цікаво[ред. | ред. код]

Галька на пляжах боковими хвилями може переноситися на великі відстані. За даними[3] — на відстань до 900 м за одну добу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рінь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. https://r2u.org.ua/s?w=%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9&scope=all&dicts=all&highlight=on
  3. Лебединский В. И. Геологичекие эккурсии по Крыму. — Симферополь: Таврия. — 1988. — 144 с.

Література[ред. | ред. код]