Залізниця Сальта — Антофагаста

Легенда

Гуемес

0

Сальта

1,187

Сальта — 1134-й кілометр

Сальта-Кампо-Касерос

9.3

Сальта-Альварадо

1207

Ріо-Анчо

17.2

Серрильйос

1260

Серрильйос — 1156-й кілометр

Ель-Пукара

30

Розаріо-де-Лерма

1332

40.6

Кампо-Кіхано

1520

Віррей-Толедо

1587

53.2

Ель-Алісаль

1806

Ель-Туналь

2100

66.5

Чоррильйос

2111

Інхенієро-Маурі

2358

91.7

Гобернадор-Соля

2556

Пуерта-Тастіль

2675

109.4

Месета

2844

Такуара

3036

131.3

Дієго-де-Альмагро

3503

Інкауасі

3553

156.1

Качіньяль

3739

Абра-Муньяно

4008

175

Муньяно

3952

Лос-Патос

3842

196.3

Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес

3774

215.3

Міна-Конкордія

4144

217.4

Ла-Польворілья

4220

224.4

Ла-Бомба

236.4

Токомар

Домінго-Сарм'єнто

262

Олакапато

4090

292.6

Лагуна-Сека

Агуа-Бланка

311.3

Салар-де-Посітос

3600

347.3

Ункільяль

Салар-дель-Дьябло

373.4

Десвіо — 1506-й кілометр

403.4

Толар-Гранде

3508

436.6

Така-Така

467

Вега-де-Аризаро

493

Каїпе

511.8

Чукулакі

Алеман-Муерто

549.9

Кебрада-дель-Ака

571

Сокомпа

3876

Аргентина

Чилі

Монтуракі

3415

Негрильяр

Неурара

3450

Пунта-Рієлес

Пан-де-Асукар

Імілак

3050

Варильяс

3100

Чимборасо

Августа-Вікторія

1740

Серро-Негро

Палестина

860

Льянос

Лата

Ла-Пас

О'Хіггінс

350

Портесуело

Ла-Негра

420

Антофагаста-Бланка

941

Антофагаста

119

Мехільйонес

Залізниця Сальта — Антофагаста, також відома як Huaytiquina^[1] — не електрифікована одноколійна трансандійська залізнична лінія, яка пов'язує Аргентину і Чилі. Це залізниця метрової колії завдовжки 941 км (571 в Аргентині^[1] і 330 км у Чилі), що з'єднує міста Сальта (Аргентина) і Антофагаста (Чилі), на березі Тихого океану, прямуючи через Пуна-де-Атакама і пустелю Атакама.

Огляд[ред. | ред. код]

Аргентинською частиною колії (невелика частина: Сальта — Серрильос (Ramal C-13), і в основному Серрільос — Сокомпа (Ramal C-14)^[2]) володіє залізниця Ferrocarril General Manuel Belgrano, і 217 км колії обслуговуються туристичним маршрутом «Потяг до хмар».^[3] Чилійська частина лінії (Сокомпа — Антофагаста) відноситься до Ferrocarril de Antofagasta a Bolivia (FCAB)^[4] Лінія Сальта — Антофагаста, разом з Трансандійською залізницею (Мендоса — Лос-Андес, до Сантьяго, закрита з 1984 року в очікуванні реконструкції), представляють залізничне сполучення між двома країнами.

Найвища точка залізниці — віадук Ла Польворілья — 4220 метрів над рівнем моря. Ця залізниця є п'ятою за висотою залізницею світу і третьою за висотою у Південній Америці.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво[ред. | ред. код]

Будівництво залізниці почалося у 1921 році, за для з'єднання Північної Аргентини з Чилі через Анди, і обслуговування шахти з видобутку тетрабората натрію. Віадук Ла Польворілья, найвища точка лінії, було добудовано 7 листопада 1932 року. Чилійська частина колії була відкрита у 1947 році, і повне відкриття залізниці відбулося 20 лютого 1948 року. Маршрут був розроблений американським інженером Річардом Фонтейном Морі^[5] після чого одна зі станцій Ingeniero Maury (Інженер Морі) була названа на його честь.

Походження назви «Huaytiquina»[ред. | ред. код]

Слово «Huaytiquina» — це прізвисько залізниці. Воно відноситься до стародавнього гірського перевалу в Андах між Аргентиною і Чилі, розташованому на півночі від Сокомпа і проектувалася як кінцева зупинка лінії. У 1923 році після чилійського запиту, чиї залізничні лінії підійшли близько до Сокомпа, оригінальний проект було покинуто і аргентинська залізнична лінія спрямована за поточним маршрутом^[6]

Маршрут[ред. | ред. код]

Лінія перетинає північно-західну частину провінції Сальта, обслуговуючи приміські селища навколо Сальти — Серрільос, Росаріо-де-Лерма і Кампо Кіхано, наступну частину дистанції долини Лерма. Вона налічує два серпантини, в Ель Алісаль і Чоррильос, і дві спіральні петлі між Такуара і Дієго де Альмагро. Увійшовши на плато Месета^[7] залізниця проходить поруч з Санта-Роса-де-Тастіль і доінкськими археологічними розкопками в Тастілі.

Лінія обслуговує місто Сан-Антоніо-де-Лос-Кобрес, в середині Пуна-де-Атакама, неподалік від мідних рудників. Після віадука Ла Польворілья, залізниця прямує по межі провінції Жужуй на Олакапато і, між Толар Гранде і Саїре, прямує по середині висохлого озера Салар де Арісаро. Станція Сокомпа, названа на честь Андського вулкана, є двонаціональною станцією, розташовано на аргентино-чилійському кордоні^[8]

Увійшовши на чилійську територію, лінія перетинає муніципальну територію Антофагаста, розташовану в однойменній провінції і області. Варільяс і Аугуста Вікторія мають короткі промислові залізничні гілки, одна з Варільяса, яка обслуговує шахти Ескондідо. На станції Палестина лінія перетинає залізничний вузол Бакедано-Агуас-Бланкас — FF.CC. Longitudinal (у власності Ferronor), що зв'язує лінії Антофагаста — Ла-пас і Антофагаста — Копьяпо. Спустившись із Західного схилу Анд і пустелі Атакама, залізнична лінія досягає промислового комплексу і села Ла Негра і, після 22 км, до Тихого океану і портового міста Антофагаста.

Потяги[ред. | ред. код]

Через наявність мінеральних родовищ в області Атакама, велика частина трафіку на лінії складається з вантажних поїздів, що перевозять мінерали, такі як карбонат літію, тетраборат натрію, бутан, перліт, сіль, улексит, і ропа^[9] Найвідоміший сервіс — це екскурсійний поїзд «Tren a las Nubes» («потяг до хмар»), що курсує між Сальто і Ла Польворілья. На початок ХХІ сторіччя, за винятком деяких приміських поїздів, що прямують з Сальти до Кампо Кихано, Tren a las Nubes є єдиним пасажирським поїздом, що обслуговує лінію, після скасування Tren Mixto (Сальта — Сокомпа)^[10] який колись пов'язував з Сокомпа з Тукуман і Буенос-Айресом (вокзал Ретиро), через Кордову і Росаріо^[11] На чилійській частині лінії, по якій також курсують тільки вантажні потяги, існували пропозиції що до запровадження приміського залізничного трафіку за маршрутом, що проходить через Антофагаста.^[12]