Атакама
Атака́ма — пустеля в Південній Америці, охоплює 1000 км смугу землі на тихоокеанському узбережжі Південної Америки, на захід від Анд. Пустеля Атакама, за даними НАСА, Національного географічного товариства, та багатьох інших джерел є найсухішою пустелею у світі через дощовий сутінок з підвітряного боку чилійського прибережного хребта, а також інверсії температури, як результат впливу холодної Перуанської течії. Атакама займає 105 000 км² території на півночі Чилі, в основному складається з соляних басейнів, піску та потоків кислої лави в напрямку Анд. Пересічна річна температура змінюється з півночі на південь від +20 до +15 °C; влітку — від +23 до +20 °C, зимою — від +16 до +12 °C. Водночас за органічними залишками вчені виявили, що 9—17 тис. років тому на місці пустелі Атакама були озера і болота[1].
Атакама — найсухіша пустеля на Землі, по суті безплідна, оскільки заблокована від вологи з обох боків Андами та Чилійським прибережним хребтом. Прибережна інверсія температури, створена холодною Перуанською течією та субтропічним антициклоном, відіграє головну роль в збережені посушливого клімату Атаками. Середня кількість опадів в чилійському регіоні Антофагаста становить всього 1 мм на рік. Деякі метеостанції Атаками взагалі не фіксували жодної краплі дощу. Факти свідчать, що в деяких районах пустелі, можливо, не випадали дощі з 1570 по 1971 рік. Пустеля настільки посушлива, що гори, висота яких становить 6885 м повністю вільні від льодовиків, а в південній частині з 25° до 27° пд. ш. можливо не покривалась льодовиком протягом усього четвертинного періоду, хоча багаторічна мерзлота спускається до висоти 4400 м а суцільний шар мерзлоти починається з 5600 м. Дослідження, проведені групою британських вчених, припускають, що деякі русла річок були сухими протягом 120 000 років[2].
Деякі частини Атаками отримують морський туман, який місцеві мешканці називають каманчака (camanchaca), забезпечуючи достатню кількість вологи для синьо-зелених водоростей, лишайників, та деяких видів кактусів. За 100 км на схід від міста Антофагаста, на висоті 3000 м над рівнем моря характеристики ґрунту зрівнянні з пробами, взятими на Марсі. Завдяки своєму неземному зовнішньому вигляду, пустелю Атакаму часто використовують як місце для зйомок фільмів з марсіанськими пейзажами, найвідомішим з яких є «Космічна одіссея: подорож до планет».
У 2003 році в журналі «Наука» команда дослідників опублікувала доповідь під назвою «В пустелі Атакама, Чилі, ґрунти подібні до аналогічних марсіанських, та межа посушливості мікробного життя», у якій вони продублювали тести, виконані космічними апаратами «Вікінг-1» та «Вікінг-2» на Марсі, взявши проби для аналізу на наявність життя. Слідів життєдіяльності мікроорганізмів в пустелі Атакама виявити не вдалося. У цьому відношенні територія є унікальною на Землі, і нині використовується НАСА для перевірки космічних апаратів для майбутніх досліджень Марса.
Атакама малонаселена, більшість населених пунктів розташовані вздовж узбережжя Тихого океану. Так на узбережжі на кордоні пустелі знаходяться великі чилійські порти — Арика і Ікіке. У внутрішніх районах пустелі, оази та деякі долини були заселені протягом тисячоліть, ставши місцем найрозвинутіших доколумбових культур, розташованих у Чилі. Ці оази мають незначне населення та рівень міського розвитку, а з початком 20-го століття, зіткнулись з проблемами забезпечення водними ресурсами, необхідних для прибережних міст і гірничодобувної промисловості.
Прибережні міста виникли в XVI, XVII та XVIII століттях під час існування Іспанської імперії. Це були торгові порти, які займались відправкою срібла, видобутого в Потосі та інших шахтарських містечках. Під час XIX століття Атакама перебувала під контролем Болівії, Чилі та Перу і невдовзі стала зоною конфлікту через відкриття родовищ нітрату натрію та невизначені кордони. Після Тихоокеанської війни, в якій Чилі зуміла анексувати більшість пустелі, міста вздовж узбережжя перетворились на міжнародні порти, і багато чилійських робітників переселилися туди. Зі стрімким розвитком видобутку селітри та гуано в XIX столітті населення швидко зросло, переважно за рахунок еміграції з центральної частини Чилі. У XX столітті видобуток нітратів значно знизився, і значна частина чоловічого населення пустелі стала значною проблемою для чилійської держави. Серед робітників поширювались комуністичні та анархічні ідеї, в усьому регіоні розгорнулися протести.
В оазі, посеред пустелі, на висоті 2000 метрів над рівнем моря розташоване поселення Сан-Педро-де-Атакама. У поселені збереглась церква, збудована іспанцями в 1577 році. В доіспанський період, ще до виникнення імперії інків, надзвичайно посушливі внутрішні області були заселені, головним чином племенами атакаменьйо. Плем'я відоме будівництвом фортифікаційних споруд, відомих під назвою пукара, один з яких добре видно за кілька кілометрів від Сан-Педро-де-Атакама.
Пустеля Атакама знову стала джерелом багатства починаючи з 1950-х завдяки добуванню міді. В Атакамі розташовані мідні рудники Ескондида та Чукікамата.
Через Атакаму проходить Панамериканське шосе.
Для збирання води місцеві жителі використовують «туманоуловлювачі». Це циліндри висотою з людський зріст, стінки яких виготовлені з нейлонових ниток. Туман конденсується на стінках циліндра і стікає донизу по нейлонових нитках у бочку. За допомогою такого пристрою можна зібрати до 18 літрів води на добу.
Пустеля має багаті родовища міді та інших корисних копалин, а також найбільші у світі запаси натрієвої селітри, яка видобувалась у великих масштабах до початку 1940 року. Намагання взяти під контроль величезні поклади натрієвої селітри, розташовані в пустелі, призвела до конфлікту Чилі та Болівії в другій половині XIX століття.
Зараз пустеля нараховує близько 170 покинутих шахтарських міст з видобутку селітри, майже всі з них були закриті через кілька десятиліть після винаходу виробництва синтетичних нітратів у Німеччині на початку 20-го століття. Найбільші з них Чакабуко, Гумберстоун, Санта Лаура, Педро де Вальдівія, Пуелма та Марія Єлена.
5 серпня 2010 року 33 гірники (32 з Чилі і 1 з Болівії) у віці від 19 до 63 років, опинилися в пастці шахти Сан-Хосе з видобутку міді та золота на глибині 700 метрів. Шахта Сан-Хосе розташована в пустелі Атакама. Пробуривши вертикальну свердловину шириною 7,5 см, на сімнадцятий день після аварії був встановлений контакт з шахтарями, які опинились в підземному полоні. Через цей отвір шахтарі отримували продовольство та інші необхідні їм предмети.
12 жовтня 2010 року, приблизно о 23:30 рятувальна капсула підняла на поверхню першого шахтаря. Усі 33 шахтарі були врятовані протягом 21 години з моменту підняття першого шахтаря на поверхню. У результаті аварії людям довелося перебувати під землею протягом рекордних 70 днів[3].
Деякі частини пустелі настільки посушливі, що жодна рослина чи тварина там не може вижити. Поза цими екстремальними областями коники пісочного кольору, жуки та їх личинки є цінним джерелом їжі. Пустельні оси та метелики можуть траплятися під час теплого й вологого сезону. Червоні скорпіони живуть у пустелі. На прибережних пагорбах туман з океану забезпечує достатню кількість вологи для сезонних рослин і кількох видів тварин. Кілька видів рептилій і амфібій живе в цих районах: Chaunus atacamensis, Microlophus atacamensis, Liolaemus atacamensis, Liolaemus fabiani. Птахи, ймовірно, є найбільшою групою хребетних тварин в Атакамі. Пінгвін перуанський живе цілий рік уздовж узбережжя й гніздиться в скелях поруч із океаном, андські фламінго Phoenicoparrus andinus злітаються поїсти водорості. Багато інших птахів [вкл. колібрі й горобців] злітаються сезонно, щоб поживитися комахами, нектаром, насінням та квітами. Лише кілька спеціально пристосованих видів ссавців живе в Атакамі, наприклад, листовух Дарвіна Phyllotis darwini. Великі тварини, такі як гуанако й вікунья, пасуться в районах, де є трава, переважно де вона сезонно зрошується талою водою. Ластоногі часто збираються уздовж узбережжя.
Через значну висоту над рівнем моря, практично відсутню хмарність, сухе повітря, низький рівень світлового забруднення та радіоперешкод (завдяки великій віддаленості міст один від одного), пустеля є одним з найкращих місць у світі для проведення астрономічних спостережень. Європейська південна обсерваторія управляє двома своїми основними обсерваторіями в Атакамі:
- обсерваторія Ла-Сілья
- обсерваторія Паранал, яка експлуатує Дуже великий телескоп
- APEX
У наш час в пустелі Атакама здійснюється будівництво Великого міліметрового радіотелескопа Атаками (ALMA) для обсерваторії Llano de Chajnantor — найбільший і найдорожчий наземний астрономічний проєкт на сьогодні. ALMA є продуктом міжнародного партнерства між Європою, Північною Америкою, Східною Азією та Республікою Чилі. ALMA розташований на висоті 5000 м над рівнем моря в пустелі Атакама (північ Чилі), комплекс складається з 66 радіотелескопів рефлекторів, 54 з яких мають діаметр 12 м (субміліметрові) та 12 телескопів діаметром 7 м (міліметрові) вони розташовуються на площі від 150 м до 16 км в залежності від поставленої задачі[4].
Пустеля Атакама популярна серед любителів всесезонних видів спорту. Тут проходили різні чемпіонати, в тому числі ралі «Нижня Атакама», «Нижня Чилі», «Патагонія-Атакама», а також останні етапи ралі Дакар. Ралі було організовано спортивною організацією Amaury та проводилося у 2009, 2010, 2011 та 2012 роках. Дюни пустелі — ідеальне місце для ралійних перегонів, розташоване на околицях міста Копіапо.[5] 15-денне ралі Дакар 2013 року стартувало 5 січня в Лімі, Перу, пройшло через Чилі, Аргентину та назад до Чилі, фінішувавши в Сантьяго.[6] Відвідувачі також використовують піщані дюни пустелі Атакама для сноубордингу (ісп. duna).
У тижневому пішому забігу під назвою Atacama Crossing учасники перетинають різні ландшафти Атаками.[7]
Подія під назвою «Марафон вулканів» відбувається поблизу вулкану Ласкар у пустелі Атакама.[8]
Вісімнадцять автомобілів на сонячних батареях були представлені перед президентським палацом (Ла Монеда) у Сантьяго у листопаді 2012 року.[9] 15-19 листопада 2012 року вони взяли участь у перегонах на 1300 км пустелею.[10]
Більшість людей, які приїжджають оглянути пам'ятки пустелі, зупиняються в містечку Сан-Педро-де-Атакама.[11] Пустеля Атакама входить до трійки найпопулярніших туристичних місць у Чилі. Для астрономів і науковців зарезервований спеціально побудований ESO готель.[12]
З 2024 року іспанська компанія Grenergy будує акумуляторну батарею «Oasis de Atacama» на основі фотоелектричної енергії. Її потужність становить близько 2 ГВт сонячної енергії разом з 11 гігават-годинами (ГВт-год) зберігання.[13]
Grenergy уклала угоду з BYD на постачання великомасштабних систем зберігання загальною потужністю 3 ГВт-год для Oasis de Atacama.[14]
Близько 80 гейзерів знаходяться в долині приблизно за 80 км від міста Сан-Педро-де-Атакама. Вони розташовані ближче до міста Чіу-Чіу.[15]
Баньйос-де-Пурітама — це кам'яні басейни, розташовані 60 кілометрів (37 миль) від гейзерів.[16]
- У жовтні 2003 року в покинутому чилійському містечку Ла Норія (ісп. La Noria), яке розташоване в пустелі Атакама приблизно за 56 км від містечка Ікіке, було знайдено так званого гуманоїда Атаками[17].
- В Атакамі знаходиться Рука пустелі.
- в Атакамі знаходиться Тарапака — геопетрогліф Гігант із пустелі Атакама
-
Чахнантор -
Провінціальний парк Ісчігуаласто, поблизу Сан-Педро-де-Атакама -
озеро Лагуна-Верде -
Долина в Атакамі -
Захід сонця -
-
Добування солі в Атакамі -
-
Квітуча пустеля -
Лами -
Долина смерті -
Каплиця Мачука
.jpg)
- 18725 Атакама — астероїд, названий на честь пустелі[18].
- Пуна-де-Атакама
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Історія найсухішої пустелі Чилі [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Усіх 33 чилійських гірників, які пробули під землею 70 діб, успішно піднято на поверхню [Архівовано 6 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ ALMA (Atacama Large Millimeter/sub-millimeter Array) Велика міліметрова антена Атаками це унікальний радіоінтерферометр який працює в міліметровому/субміліметровому діапазоні частот.
- ↑ Ruíz-Tagle ve difícil que Chile no esté en un nuevo Dakar. La Nacion. 21 листопада 2012. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Dakar Rally event 2013 to culminate in Chilean capital. yes. This is Chile. 26 березня 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Atacama Crossing. yes. 4 deserts. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Volcano Marathon Volcanomarathon.com. Retrieved 18 November 2015.
- ↑ Nueva generación de autos solares son presentados en Chile. La Nacion. 7 листопада 2012. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Los autos que competirán en la súper carrera solar de Atacama. La Nacion. 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Guide to Atacama Desert. Conde Nast Traveller. Conde Nast. 11 листопада 2009. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
- ↑ Vickers, Graham (2005). 21st Century Hotel. London: Laurence King. с. 122. ISBN 978-1-85669-401-8.
- ↑ DÍAS, CINCO (23 вересня 2024). Grenergy invierte 128 millones para duplicar su generación de fotovoltaica en el Oasis de Atacama. Cinco Días (ісп.). Процитовано 11 грудня 2024.
- ↑ Redacción13/09/2024 (13 вересня 2024). Grenergy y BYD amplían su acuerdo de baterías hasta los 3GWh para Oasis de Atacama. El Periódico de la Energía (ісп.). Процитовано 11 грудня 2024.
- ↑ Erfurt-Cooper, Patricia; Cooper, Malcolm, ред. (2010). Volcano and Geothermal Tourism: Sustainable Geo-resources for Leisure and Recreation. London: Earthscan. ISBN 978-1-84407-870-7.
- ↑ Mroue, Haas; Schreck, Kristina; Luongo, Michael (2005). Frommer's Argentina & Chile (вид. 3rd). Hoboken, NJ [u.a.]: Wiley. с. 308. ISBN 978-0-7645-8439-8.
- ↑ Camilo Aravena Arriagada Hallazgo en La Noria: ¿Feto O Extraterrestre? // Сайт Estrellaiquique.cl, 19/10/2003. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 23 березня 2018. [Архівовано 2013-05-15 у Wayback Machine.]
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Атакама (англ.) .
- Атакама — найсухіша пустеля у світі [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Унікальний природний феномен пустелі Атакама // Topvoyager. Сайт про подорожі
- Озтурк Ірина. Одна з найсухіших пустель світу несподівано розквітла (відео) // Главком, 12.07.2024
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
