Зарядний пристрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зарядний пристрій — пристрій для заряду електричних акумуляторів енергією зовнішнього джерела; як правило, — від мережі змінного струму напругою 220 Вольт. Включає в себе перетворювач напруги (трансформатор, імпульсний блок живлення), випрямляч, стабілізатор напруги, пристрій контролю сили струму або процесу заряду, амперметр або світлодіодні індикатори. Характеристики зарядних пристроїв залежать від типу акумуляторів, робочої напруги, номінальної ємності. Зарядні пристрої можуть бути вбудованими і зовнішніми.

Промислові зарядні пристрої являють собою блоки з електронною апаратурою, що розміщуються в цеху зарядної станції (або спеціалізованому приміщенні). Така апаратура призначена для одночасного обслуговування декількох акумуляторних батарей і дозволяє виконувати різні довготривалі операції (заряд-розряд, заряд імпульсними струмами), в тому числі і в автоматичному режимі.

Зарядні і пуско-зарядні пристрої акумуляторів автомобіля[ред.ред. код]

Зарядні пристрої автомобільних акумуляторів є зовнішніми, живляться від мережі 220–230 В змінного струму штепсельним роз'ємом і забезпечені затискачами-крокодилами для приєднання до клем акумулятора. Пуско-зарядний пристрій (ПЗП) для автомобільних акумуляторів використовується не тільки для зарядки автомобільних акумуляторів, але також і для запуску автомобільного двигуна електричним стартером при розрядженому акумуляторі (без попередньої повної зарядки самого акумулятора). При цьому може використовуватися як методика пуску двигуна з попередньої часткової підзарядкою штатного акумулятора протягом декількох хвилин, так і запуск двигуна при повному розряді штатного акумулятора з негайним запуском. Запуск досягається за рахунок можливості ПЗП видавати в кілька разів більший струм, ніж просто зарядний пристрій (ЗП — призначений тільки для зарядки акумулятора). Як наслідок, ПЗП має істотно більшу масу і габарити, ніж простий зарядний пристрій.

Необхідний струм для запуску двигуна внутрішнього згоряння повинен в моменті досягати значень 100–1000 А. Тому перші радянські пуско-зарядні пристрої мали здатність давати струм тільки в нижній межі потреб. З появою електричних приладів і мереж, здатних використовувати струми не 6 А, а 16 А, вихідний струм пуско-зарядних пристроїв міг бути збільшений з 100 А до 290 А.

Див. також[ред.ред. код]