Захар Беркут (персонаж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захар Беркут
Творець: Іван Франко
Твори: «Захар Беркут»
Стать: чоловік
Раса: людина
Місце проживання: Тухля, Київська Русь
Вік: 90
Діти: Вісім дітей, одного з них звати Максим
Рід занять: ватажок сільської громади, знахар
Роль виконує: Василь Симчич
Роберт Патрік (Михайло Жонін)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Захар Беркутлітературний герой, центральний персонаж однойменної повісті українського письменника Івана Франка, яка була видана у 1883 році в часописі «Зоря»[1]. Тухольський старійшина та знахар.

Персонаж з'являвся у двох кіноекранізаціях твору — у фільмі «Захар Беркут» 1971 року, де роль виконав Василь Ілліч Симчич, та у фільмі «Захар Беркут» 2019 року, де героя зіграв американський актор Роберт Геммонд Патрік-молодший (Михайло Геннадійович Жонін в українському дубляжі).

Характеристика[ред. | ред. код]

Захар Беркут — найстаріший член тухольської громади, їхній 90-річний ватажок, що старанно піклувався про свою громаду:

«... була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади. Громада — то був його світ, то була ціль його життя...»

Чоловік сивий, високий і сильний фізично, є батьком вісьмох синів. Захар Беркут — сильний лідер, волелюбний, працьовитий і розсудливий:

«…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота»

Найповніше міцний і принциповий характер персонажа розкривається під час нападу монголів, де він об'єднується з верховинцями та загірянами, щоб відбити навалу ворога і знищити його, поки через нього не постраждали сусідні села. Почуття обов'язку та відповідальності перед народом демонструється тоді, коли його сина, Максима, забрали в полон: Тугар Вовк робить Захарові пропозицію — випустити монгольських воїнів із тухольської долини в обмін на полоненого сина — і Захар, люблячи усім серцем Максима, відмовляється, бо непідготовлені загіряни та верховинці зазнали б великого горя внаслідок цього егоїстичного рішення:

«Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі ... Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема ... Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!»

Поза літературою[ред. | ред. код]

Окрім появи в оригінальній історичній повісті, Захар Беркут з'являвся і в інших творах:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коментарі до видання «Захар Беркут» 1978 року // Іван Франко. Зібрання творів у 50 т.: Т. 16, Повісті та оповідання (1882—1887). Київ: Наукова думка, 1978. 511 стор.: С. 481—484 djvu
  2. Захар Беркут. Національний центр Олександра Довженка. 19 липня 2013. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 27 січня 2024.
  3. "Рідкий Термінатор" Патрік зіграє Захара Беркута у фільмі Сеітаблаєва. Гордон. 19 червня 2018. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  4. Електровоз ВЛ10-1492 з електропоїздом ЕПЛ2Т-030 "Захар Беркут" // Львів. Хардеренок. YouTube. 21 серпня 2019. Процитовано 26 січня 2024.
  5. Лятошинський Борис Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  6. Українське видавництво випустить сучасний комікс за повістю Івана Франка "Захар Беркут. Легенда". ТСН Книжки. 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 26 січня 2024.

Література[ред. | ред. код]

  • Захар Беркут : повість / Іван Франко. — Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023. — 224 с. ISBN 978-617-15-0383-0

Посилання[ред. | ред. код]