Знахарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знахарка лікує дитину наговореною водою. 1914 рік

Зна́харство — система лікування захворювань, яка ґрунтується на уявленнях про їхнє надприродне походження: внаслідок впливу наврочення, прокльонів, вселення злих духів тощо. На початковому етапі розвитку цивілізації знахарство не відокремлювалося від народної медицини, пізніше поняття народної медицини набуло значення сукупності емпіричних знань про цілительські засоби матеріального характеру (зілля, гігієнічні навики). Знахарство ж засновано на магічних і регігійних містичних прийомах. Сучасні прояви знахарства відрізняються залежно від етнокультурних особливостей і характеру релігійних вірувань у суспільстві.

Знахарі в народних віруваннях[ред.ред. код]

У знахарстві поєднуються уявлення про надприродні і матеріальні причини хвороб. З надприродних це вплив нечистої сили, вроки, «поганий вітер». Матеріальні часто описуються доволі загально: простуда, надмірна праця. Проти нечистої сили основним засобом знахарів виступають замовляння. Часто знахар знає замовляння від певного кола хвороб, на лікуванні яких і спеціалізується. Так, одні замовляють від хвороб зубів, інші — від головного болю, отруєнь. За народними віруваннями знахар передає іншій людині знання замовлянь перед своєю смертю.

У слов'ян поширеним атрибутом знахаря є вода, над якою виконуються замовляння. З нею здійснюються такі маніпуляції як «наговорення», проливання через предмети з отворами, змішування з травами. Знахарями широко використовуютсья відвари, настоянки, натирання, пластирі, кровопускання, символічні дії[1].

Знахарі згадуються в народних казках. Зокрема поширеним у слов'янських казках є сюжет, де вони розрубують хворого і варять. За це їх хочуть стратити, але в останню мить хворий постає цілим і здоровим, а знахарі отримують нагороду. Причому знахарями іноді виступають Христос і його апостоли[2].

Знахарі з наукової точки зору[ред.ред. код]

Основною рисою знахарської терапії дослідниками називається заспокоєння хворого, а не дійсне лікування. Цьому служать замовляння, які створюють образ загадкового дійства, яким розпоряджається знахар. Замовляння як правило промовляються пошепки, розміреним тоном, з тавтологіями, в обстановці тиші та при загадкових маніпуляціях предметами. Чим складніше і незрозуміліше замовляння, тим на погляд неосвіченої людини є сильнішим знахар. Лікування буває зведеним до викликання рвоти у хворого за допомогою рвотних чи просто огидних засобів (комахи, сеча, які слід проковтнути). Разом з тим використання настоянок і відварів трав дійсно може мати лікувальний ефект, що сприяє складанню каталогів і керівництв: «травників» і «квітників»[1].

В Україні дозволяється обмежене заняття знахарством як народною і нетрадиційною медициною. Право на це мають особи, які отримали спеціальний дозвіл, виданий Міністерством охорони здоров'я (МОЗ)[3]. Законом визначено заборону на лікування знахарями чи цілителями онкологічних хворих; лікування хворих на інфекційні захворювання, у тому числі венеричні та заразні шкірні, лікування психічно хворих, наркоманів, догляд та лікування ускладнень вагітності; хірургічні втручання, проведення заходів із використанням методу гіпнозу[4][5].

Існуванню знахарства в сучасності сприяє неспроможність державної ланки медичної допомоги реалізувати досягнення сучасної медицини, а також дороговизна медичного обслуговування[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]