Зельдович Григорій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Григо́рій Бори́сович Зельдо́вич (13 травня 1906, Тульчин (нині Вінницька область), Подільська губернія, Російська імперія29 вересня 1988, Києв, УРСР) — радянський український редактор, кінокритик, викладач. Заслужений працівник культури УРСР (1969).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в м. Тульчин в родині службовця. Вчився на кінознавчому факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Працював редактором на Київській кінофабриці (19301935), у Головному управлінні кінематографії (19351956), на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка (19561969), у Комітеті по кінематографії при Раді Міністрів УРСР (19691988). Водночас викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Як редактор працював з кінорежисерами О. Довженком, І. Савченком, Л. Луковим, В. Івченком, Т. Левчуком та ін. (картини: «Золоті руки» (1960, реж. О. Панкратьєв), «Фортеця на колесах» (1960), «Артист із Коханівки» (1961), «За двома зайцями» (1961), «Ракети не повинні злетіти» (1964, реж. О. Швачко, А. Тимонішин), «Гадюка» (1965), «Всюди є небо» (1966), «Два роки над прірвою»[ru] (1966) «Анничка» (1968) тощо).

Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР. Лауреат премії Спілки кінематографістів УРСР (1979).

Був членом Спілки кінематографістів УРСР.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор ряду книжок з питань кіномистецтва: «М. Ромм» (1939), «Самое важное, самое массовое из искусств» (1940, у співавт. з Г. Чахірьяном), «Как кино служит человеку» (1952), «Кіно служить людині» (1963, у співавт. з С. Пономаренком), «Дума про народний подвиг» (1978, у співавт. з В. В. Авксентьєвою).

Виступав із статтями про кіно у збірниках «Кіно і сучасність», «Мистецтво екрана», на сторінках газет і журналів.

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 61—62.

Посилання[ред. | ред. код]