За двома зайцями (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
За двома зайцямиPicto infobox cinema.png
рос. «За двумя зайцами»
800px-1961 za dvumya zaytsami.jpg
Жанр комедія
Режисер Віктор Іванов
Сценарист Віктор Іванов
У головних
ролях
Криницина Маргарита Василівна
Борисов Олег Іванович
Наталія Наум
Анатолій Юрченко
Оператор Вадим Іллєнко
Композитор Вадим Гомоляка
Кінокомпанія Кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 72 хв.
Мова українська, суржик, російська
російська (дубляж)[1]
Країна УРСР, СРСР
Рік 1961
IMDb ID 0055635

«За двома́ зайця́ми» (рос. «За двумя зайцами») — український радянський художній комедійний фільм за мотивами комедійної п'єси Михайла Старицького.

Прем'єра фільму відбулася 21 грудня 1961 року у Києві, в Дарницькому клубі залізничників[2].

Первинна версія фільму була українськомовною і лише легковажний Свирид Голохвостий розмовляв суржиком, чим підкреслювалася його недолугість. Для фільму було також створено російський дубляж, де всі репліки, окрім монологів Голохвастого суржиком, продублювали російською.

Посідає 17-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет[ред. | ред. код]

Легковажний цирульник (перукар), Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність і «вченість», Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Андріївська церква, в яку йшли вінчатися Прися та Свирид

Музику до фільму записав Симфонічний оркестр Українського радіо, диригент Веніамін Тольба.

Нагороди[ред. | ред. код]

Цитати з оригінальної української версії фільму[ред. | ред. код]

Пріся Прокопівна та Свирид Голохвостий («Голохвастов»). Київ
Фігури Проні Прокопівни та Голохвастова у Черкасах
  • Головне у людини не гроши, а натурально хворма, вченість. Потому єжелі людина вчена, так їй вже світ перегортається догори ногами, пардон, догори дибом. І тогда когда тому, одному которому, невченому будіть біле, то вже йому, вченому, которому, будет вже як ну рябе!
  • Мерсі за компліман!
  • — У нас сьогодні неприйомний день!
 — А в мене якраз дуже приємний!
  • Баришня уже лягли і просять.
  • Коли чєловєк нє такий как вобщє, потому одін такой, а другий такой, і ум у нього нє для танциванія, а для устройства сєбя, для розвязкі свого сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, єслі он вчьоний, подиміться умом своїм за хмари і там умом своім становітся — подиміться ще вище од Лаврської колокольні, і когда он с тудова глянєт вниз на людей, так вони здаються йому такі, такі махонькіє-махонькіє, всьоодно як пацюкі, пардон як кріси. Потому што ето-же ЧЕЛАВЄК, а тот которий он ета тоже чєловєк нівчьоний, но і……… зачєм же, ето ж вєдь очєнь і очєнь. Да — Да, …… но НЄТ.
  • Ноги бачите для того чєловеку й дані, чтоби бити ними землю, потому вони й ростуть нє із голови.
  • Дайте мені його хоч за горло подержати.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Зйомки кінострічки частково відбувалися в Києві. На Андріївському узвозі головним персонажам картини встановлений пам'ятник.
  • В оригіналі фільм знято українською мовою, згодом — дубльовано на російську. На початку липня 2013 року Іван Козленко (заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка) повідомив, що реставраторам центру вдалося знайти первісну українську фонограму картини в Маріупольському фільмофонді[4]. 13 липня 2013 року українська версія вийшла в ефір на телеканалі Enter-фільм[5]. На сьогодні повну версію фільму завантажено до YouTube[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]